Статті

Його літературна хода розпочалася першим дописом до Смотрицької районної газети 1936 року. Багатолітня творчість сількора знайшла місце на сторінках 25 українських і російсько-радянських газет та 8 журналів. Серед них варто би назвати: "На зміну", "Колгоспне життя", "За комунізм", "Прапор Ілліча", "Радянське Поділля", "Радянська освіта", "Молодь України", "Учительская газета", "Друг читача" та інші. За активну літературну творчість педагог і сількор Д.М. Брилінський дочекався дружнього шаржу:

Відомо: хто шукає собі ворогів, той їх знаходить. Ті, хто вважає за потрібне повернути Україні статус ядерної держави, явно випробують долю, ганяючись за привидами минулого. Та замість цього кращим було б направити зусилля на встановлення дружніх та взаємовигідних відносин з науковцями, бізнесменами, творчою інтелігенцією з інших країн, об'єднатися навколо вирішення проблем, пов'язаних з тероризмом, наркоманією, природними катаклізмами, бідністю. Ще один вагомий аргумент проти повернення ядерної парасолі — це цілковита незрілість нашої політичної еліти, представники якої активно шукають ворогів не зовнішніх, а внутрішніх, тобто серед своїх же співвітчизніків. Чи можна їм довірити ядерний арсенал? Питання — риторичне.

Микола Міхновський – один із небагатьох, хто ясно розумів усю облудність доктрини класової боротьби – відразу ж покинув ряди РУПу та заснував у 1903 р. Українську народну партію (УНП), із тим же гаслом – Самостійної України. Він переконував засобами партійної та публіцистичної діяльності, що українці не можуть іти в союзі разом із московськими революціонерами, бо останні не менше, аніж московські оборонці існуючого режиму (тобто на менше монархістів) хочуть нашого національного поневолення, хочуть українські інтереси підпорядкувати московським. Українська нація тільки тоді стане вільною, коли ми – українська інтелігенція – звільнимо насамперед свою думку з-під впливу чужинців – експлуататорів нашої нації.

20 липня неподалік Дніпра в селі Нікольське на місці древнього святилища прихильники Рунвіри та древніх сонячних культів українського народу відзначили День Перуна. „Поки зорі сяють, співаємо хвалу богам і вогнищу Перуна, якого звуть Потятичем на ворогів. Проголошуємо славу велику отцям нашим та дідам, які суть у небі. Скажемо тричі: Слава! Слава! Слава!”

У видавництві „Точка” нещодавно вийшла книга відомого харківського журналіста Василя Медвідя „Велич і неслава” про степових лицарів України. Описуючи їх подвиги, автор не оминає також відповідей на складні питання про причини наших поразок і негідні вчинки та серйозні помилки декотрих вождів. Книга складена з есеїв, які розкривають малодосліджені сторінки українського народу. Автор відкидає ідеологічну заангажованість часів радянщини, підходить до оцінки фактів минувшини з позицій захисту українських інтересів, вводить в обіг багато нових матеріалів. Розрахована на тих, хто хоче більше знати про героїчне минуле України, її захисників.