Статті

Коли навесні 1917 року солдати Волинського полку в Петрограді зініціювали під синьо-жовтим прапором Лютневу демократичну революцію, то українство озвалося на цей почин багатотисячними маніфестаціями в усіх куточках Російської імперії. Відомий єврейський діяч Соломон Гольдельман, визнавав, що тоді "росіяни в Петрограді, а жиди в Києві не вірили своїм очам, просто не могли повірити, що справді існує велика нація, що її люди звуться українцями, і велика країна, яка має назву Україна"

Мабуть, не знайти в Україні, Білорусі чи Росії такої газети, телеканалу, котрі б частину своїх площ чи часу не приділили відзначенню 1020-ліття хрещення Русі. Нібито і не дуже кругла дата, але відзначалася гучно, святково з прийомами іноземних православних патріархів та за участі перших осіб держави.

27 серпня 1856 року народився великий український письменник, мислитель, громадський і політичний діяч Іван Якович Франко. Очевидно, нема такого поля людської діяльності, про що Великий Каменяр не сказав би вагомого слова. Жоден український письменник чи вчений не залишив по собі такої величезної творчої спадщини, як Іван Франко. У так звані застійні часи вийшло у світ академічне зібрання творів Івана Франка у 50-ти томах (44-й і 46-й томи зведені). Франкознавці вважають, що невиданої творчої спадщини Каменяра ще стільки ж. До 150-річчя від народження Франка 2006 року вийшов указ президента України, де зокрема записано про 100-томне видання всієї спадщини Івана Франка.

Побачила світ книга дослідника української історії та мови Сергія Піддубного „Код України-Руси”, яку можна сміливо назвати родовою книгою українського народу. Хто засновники нашого роду, яку віру він сповідував, якою мовою розмовляв, які імена носив – на все це читачі знайдуть вичерпні відповіді підкріплені доказами з Біблії, Історій Геродота, Влескниги та інших авторитетних джерел, а також численними ілюстраціями. Пропонуємо увазі читача два перших розділи книги (з незначними скороченнями).

Український танець «Гопак» у кожнiй країнi свiту знають як вiзитку України. Немає i в Українi фольклорного танцювального ансамблю, в репертуарi якого б не було знаменитого Гопака чи людини, яка б його хоч раз не бачила. Та далеко не всi, дивлячись на козацький запальний танець, здогадуються, що у традицiйних рухах збереглися не тiльки духовнiсть i мiстика глибини тисячолiть, а й гармонiйна система древнього вiйськового мистецтва наших пращурiв. Недаремно ж говориться, що все нове – це добре забуте старе, а в даному випадку збережений для нас в танцi комплекс бойових i спортивних вправ.