Ізяслав – перлина Хмельниччини

Хмельницька область багата на об'єкти національно-культурної спадщини, найвідоміші з яких Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець" та Державний історико-культурний заповідник "Самчики".Менш відомою, але не менш значною пам'яткою історії та культури є місто Ізяслав.

Ізяслав належить до найдавніших міст Волині. Датою його заснування вважають 1096 рік. Засновником був київський князь Ізяслав Мстиславович. Ізяслав має цікаву багатовікову історію, яка сягає в глибоку давнину. В XIII столітті та першій половині XIV місто входило до складу Галицько-Волинського князів­ства. У XIV столітті стало власніс­тю князів Острозьких, права на нього підтверджено грамотою короля польського Владислава Ягайла і князя литовського Владислава Ягайла. У другій половині XIV ст. Ізяслав входить до складу Литви, а після Люблінської унії 1569 р. - Речі Посполитої. У 1793 році місто фактично увійшло до складу Російської імперії. І з того часу до 1797 року, до утво­рення Волинської губернії з центром у Житомирі, існува­ло Ізяславське намісництво. З утворенням губернії місто стало повітовим.

На території Ізяслава знахо­дяться пам'ятки історії XIV-XVІIІ століть, які є неви­черпним джерелом дослі­джень та мають національну цінність.

Найстарішою культовою спорудою Ізяслава є Кафе­дральний костел Івана Хрес­тителя, так звана Фара. Пам'ятка архітектури XVI століт­тя розташована у центральному районі, який має назву - Старе Місто, на лівому високому березі р. Горинь. Збудована з тесаного каменю. За обрисами нагадує велетенський хрест. У період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького костел був зруйнований. Протягом ста років був руїною. Відновлювальні роботи завершилися у 1756 році. До 50-х років минулого століття в костелі розміщався

краєзнавчий музей. Після закриття музею історичні цінності були вивезені в Москву і Ленінград без актів передачі, отже, вони пропали назавжди. Не вдається відбудувати й архі­тектурну пам'ятку, яка є прикла­дом вдалого поєднання елемен­тів готики (видовжені пропорції об'ємів, щипців, каркасна конструкція частини перекрит­тя) з рисами ренесансу (білокам'яні різьблені портали, що прикрашають західний та східний входи, а також окремі різні вставки з каменю над п'ята­ми склепінь між нервюрами в інтер'єрі).

Монастирський комплекс ордену святого Бернарда спору­джений у 1603 - 1610 роках за проектом архітектора Я. Мадлена. Засновником чернечого ордену був Бернард Клервоський. Звідси і назва - монастир бернардинців. Монастир впро­довж тривалого часу у дні релі­гійних свят був місцем паломни­цтва віруючих з багатьох земель Волині. У радянські часи став в'язницею. До складу споруди входять костел святого Михаїла, келії та стіни з баштами і ворота­ми. Комплекс монастиря є характерним зразком споруд у стилі бароко, що поєднав у собі їхній розвинений варіант з оборонними функціями.

На правому березі річки Горинь, в південно-східній частині міста, розташований комплекс будівель монастиря місіонерів. У даний час комплекс складається з костелу святого Йосифа, монастирської будівлі, що прилягає до костелу з південного заходу, ділянки північ­ної стіни (яка збереглася), монас­тирського подвір'я з воротами та каретного сараю з конюшнею. Всі перераховані будівлі зведено в середині-другій половині XVIII століття.

Протягом чотирьох століть окрасою Ізяслава був Замок-Палац Заславських-Сангушків. Це одна з найцікавіших архітектур­них пам'яток Волині, яка репре­зентує типологічну групу палаців XVII століття, що формувалися на основі замкових комплексів» і є пам'яткою архітектурно-респуб­ліканського значення. Спорудже­но її за проектом відомого італій­ського архітектора Пауло Антоні Фонтана наприкінці 1740-х років. Розкішні інтер'єри, велетенське зібрання раритетів старовини, картин та книг прославили княжу садибу далеко за межами Украї­ни. В ЇЇ апартаментах бували відомі царедворці, політики того часу. Побував у палаці з візитом російський самодержавець Петро. У 1875 році палац було продано російському уряду, який розмістив там військові підрозді­ли. До складу садиби входять: палац з аркадою, галереєю і прилягаючим до неї флігелем, місток, а також костел і монастир. Пам'ятку збудовано у стилі бароко. На жаль, унікальний у минулому витвір архітектурного мистецтва перетворився на руїни. Покриття на всіх будівлях зруйновані і розібрані на будівельний матеріал. Цілими залишилися тільки доведені до вкрай жалюгідного стану стіни палацу та флігеля (внутрішні наполовину зруйновані). Дожи­ває свій вік міжповерхове пере­криття в офіцині, в самому палаці воно знищене повністю. Не зали­шилося жодного сліду від півден­ної частини аркади-галереї. Давно розкопані та розмиті дощами бастіонні укріплення. Залишається лише сподіватися та надіятися, що палац буде врято­вано і зреконструйовано.

З впевненістю можна сказати, що Ізяслав має всі шанси стати поруч із найбільшими туристич­ними центрами держави, такими як Київ, Львів, Кам'янець-Подільський та ін. Щодо цього, владі потрібно докласти чимало зусиль, оскільки на неї покладено відповідальність за збереження та реконструкцію архітектурних пам'яток. Також багато залежить від фінансування. Якщо ж не вжити термінових заходів, то історичні пам'ятки та їхні руїни зникнуть з лиця України.

Журнал „УКРАЇНЕЦЬ”, червень 2008 р.