Сергій Піддубний
Шановний В. А., вітаю!
Дякую, що так уважно читаєте мої праці, дякую, що не байдужі до долі нашої країни, нашої нації!
Надсилаю замовлені книги, а також відповіді на Ваші запитання!
1. Сперечаємось, ми рунвірісти, яку ж роль виконували Волхви? В Л. Силенка жрецем (священником) є Рунтато і зовсім перестає жити Волхв. Нам здається, що коли відроджуєм свою віру, то треба відродити і Волхва і надати йому відповідну роль. Нехай буде Рунтато, а куди ж подіти Волхва? У вас він волю хвалить, характерник, незвичайна людина (можливо парапсихолог чи біоенергетик, відьмак), а в Л. Силенка виходить Рунтато (та й ще Рунмама).
- Так, трохи дивно... Якщо розшифрувати, то виходить «Рідний Український Національний тато», «Рідна Українська Національна мама»… Силенко творив власну релігію. А коли не зважаєш на традиції, то це врешті-решт породжує ось такі неоковирності. Я не знаю, чому треба відмовлятися від волхва чи, наприклад, від Отця. Певно, Силенко не знав, що християнство «Отця» запозичило в наших Праотців-сонцевірників і вирішив відрізнитися від християн «рунтатом». Християни взагалі багато чого запозичили в язичників і я, наприклад, вважаю, що нам треба повертати своє рідне, а не вигадувати велосипед. То все марнота. Така релігія не має перспективи. Тільки через дослідження минувшини, і популяризацію знань про нашу правдиву історію можливе повернення до рідної віри. А вона, Рідна віра, мусить виходити зі споконвічних наших природних основ і традицій. І найкращим джерелом для цього є Велесова Книга. Рідна віра має бути зрозумілою і доступною для всіх, а не тільки для того, хто її створив, та ще невеликому колу його прихильників.
2. Чому Ви у своєму писані історії вживаєте назву-словосполучення Україна-Русь, а не Русь-Україна, з погляду того, що назва Русь була первинна?
- На мою думку, першою за Русь все-таки була Окрія/Укрія – за “Літописом руським”, як володіння Яфета, згадується під назвою Локрія. Та й українці – діди русів: “А тоді, будучи окра-венці і скити-анти, роси-борусень і сурожці, стали діди русове” [Ілар Хоругин. Велесова Книга].
Макет пам'ятника Ілару Хоругину,
який став на коліна, простягує нам свою Книгу і каже:" Візьміть - це ваше спасіння"
3. В сучасній українській мові є назва викопного слона мамонт, а у вас мамут?
- І мамут є в українській мові.
4. Із безлічі варіантів походження назви Україна, яка Ваша остаточна думка – звідки вона взялася?
- Моя версія така: назва «Україна» походить від одного з імен Верховного Бога – Акрая, або це поєднання “Укрія” та “Анія” (була така країна на нашій території, її мешканців звали антами).
5. Ви заперечуєте глобальний біблійний потоп і самого Ноя. Тоді яким чином наш стародавній людський побут і речі стародавності опинилися під товстим шаром землі (мулу)?
- Не скрізь і не завжди старі речі виявляються під глибоким шаром мулу. Я не думаю, що буквально вся планета була під водою. Люди люблять перебільшувати свої трагедії (як і досягнення). Творці Біблії грішать цим особливо. Про Ноя ж я пишу: «Біблійний персонаж, завдяки якому нібито було врятовано від потопу людство і тваринний світ. За Книгою Буття (5:25–29), він був сином Ламеха, внуком Метушалаха, правнуком Еноха, праправнуком Яреда. Вказується, що всі вони жили в середньому до 900 років. Натомість у тій самій Книзі Буття, але в попередній главі (4:17–22), про фантастичних довгожителів не йдеться. Понад те, тут уже згадується не Ной, а Ноема» (Українська цивілізація. Ведія).
6. Читаючи біографію і творчість нашого генія і пророка Т. Шевченка, здається, що він (сонцевір) вірив у греко-римську античність, не допускаючи думки про те, що то все наше (руське), вкрадене, і що він любив під кінець життя заглиблюватися у ждівську «мудрість» - Біблію…
- Що говорити про ХІХ ст. коли й у такий просвітницький та інформаційно доступний час, як наш, ще багато українців (у тому числі геніїв) звертаються до Біблії. Вони не знають і не хочуть знати свого, наприклад, Велесової Книги. Якби Шевченко був дослідником історії і мав такий доступ до інформації, як ми, він по-іншому дивився б і на греків з римлянами, і на Біблію.
7. Судячи з Ваших переконливих доказів, Ісус Христос – сонцевір, наша людина, видатна особистість, спадкоємець наших богів (вчителів) і отців. Чи не бачите Ви нашу релігію в майбутньому, де І. Х. посяде гідне йому місце, в основі якої буде віра Л. Силенка РУНВіра?
- З Ісусом пов’язано чимало вигадок, його просто поставили собі на службу отці християнської церкви і заробляють на ньому. Ісус Христос – їхній бізнес. Насправді він не Бог, він син Божий, як, до речі, наші предки називали себе: «Тут мовив Орію Сварг наш: “Як свої творіння створив вас од перст своїх. Знайте, що ви сини Творця, і поводьтеся, як сини Творця, і будете як діти мої, і Дажбо буде Отець ваш» (Ілар Хоругин. Велесова Книга). Образ Христа необхідно очистити від брехні та бруду і тоді він справді може зайняти належне йому місце в справжній нашій (своїй) вірі. Чи буде в її основі РУНВіра, чи влескнижне вчення побачимо.
8. У РУНВірі, в УПА, та й серед любителів-«прапорознавців» наш прапор має бути жовто-блакитним (вгорі жовтий внизу блакитний), натомість маємо синьо-жовтий, а в чому утвердилися Ви?
- Дійсно, золотий (жовтий) – це колір богів, і він мав би бути вище. Але чи має це якесь значення, коли ми не знаємо науки предків; якщо не відаємо, що Дажбог це «душі Пращурів суть, які світять нам зорями од Ірію» (Ілар Хоругин. Велесова Книга)? Звичайна переміна місцями кольорів нічого не дасть, якщо не буде переміни в умах.
9. Читаючи Вашу оповідку про Ісуса Христа, здається, що Ви особисто вірите в чудеса, сказані Біблією. І про його діяння-зцілення, і про воскресіння, і про «зраду» найкращого учня (його Ісуса) Іуди І., і мені здається, що Ви не помічаєте шахрая-авантюриста, в тій судовій ситуації, прокуратора Пілата, який все підлаштував під дику віру іудеїв: «розп’яття”, «смерть» на хресті, «воскресіння», «ангели»-рятівники, «вознесіння»… Римський солдат добуває з «мертвого» І. Х. списом кров (з мертвих кров не тече). А чого вартий святий ап. Петро з мечем римського солдата і його вбивство сім’ї, яка приховала прибуток від сім’ї? Для мене і моїх друзів, залишається відкритим питання, куди зник наш герой потім? Не вознісся ж він на небеса за наші гріхи? Хто його все-таки забив (знищив)? Яка Ваша думка (припущення)?
- Вознісся. Всі наші предки возносилися на небо. Так, у всякому разі, як підтверджує Велесова Книга, вони вважали… Вознісся, але не за наші гріхи. Це вже елемент церковної маніпуляції… Стосовно того, що нібито я вірю в біблійні чудеса, не знаю, звідки Ви взяли. Християнське (біблійне) вчення побудоване переважно на брехні, на жорстокості, крові і вбивствах, його ціль нав’язувати людям страх, бо задурманеними, заляканими людьми легко управляти, виманювати їхні гроші. Тому, я впевнений, чимало жахіть там просто вигадані, або, якщо й такі були, то пристосовані до місця в інтересах зміцнення віри. Добре вивчивши древні джерела, свою версію про Ісуса, про події навколо нього я виклав в історичному романі-есе «Євангеліє від Андрія». Планую видати його в наступному році. Якщо вдасться це зробити, прочитаєте.
10. Пане Сергію, Україна має неперевершену гору артефактів і доказів, як наших та іноземних істориків-дослідників, на право власності античної культури, вкраденої греками, римлянами, ждами, Росією та іншими народами. То яким чином, гадаєте, можна все це повернути, і чи взагалі це можливо?
- В принципі нічого немає неможливого. Маємо переконати світ у своїй правоті, ну а найперше і найголовніше треба переконати свій люд, щоб він молився не чужим месіям, щоб шанував не чужі святині, щоб підносив не чужих героїв... Сьогодні майже в кожній українські сім’ї є Біблія – книга, що дає силу єврейському народу, а Велесова Книга, яка розповідає про наших Богів, описує нашу релігійну систему, історію української землі, українського Роду, звеличує нашу душу, рідко в кого є... Часто читаємо повідомлення, що десь там чи деінде, збудовано нову православну церкву, синагогу і навіть мечеть, а я мрію збудувати святенницький комплекс з Богами і символами, які давали силу й дух нашим предкам. Як гадаєте, знайдуться на це спонсори?.. Грошовиті люди дадуть свої гривні і долари швидше на чергову, якусь там тисячу першу церкву, аніж вшанують своє рідне, бо шанувати своє і своїх, виявляється, не престижно, не той розголос…
Як повернути людей до рідного, коли українська офіційна наука досі керується московськими історичними наративами, не визнає і навіть поганить своє, а влада не цікавиться історією народу, яким управляє? Складно, але не втрачаймо надії.
З повагою і найкращими побажаннями С. Піддубний
2018 - 2019 р.
