Ісусові притчі про винарів та наріжний камінь

Сергій Піддубний


Справжнє щастя для дослідника допитливий і прискіпливий читач. Він надихає, підказує, спонукає до нових пошуків. Від одного з таких отримав наступне запитання:


- Пане Сергію, як тлумач древніх текстів, чи не могли б ви викласти своє розуміння ось цих слів Ісуса Христа із Євангеліє від Матвія: «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити. І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його»?



Спробую відповісти. Але спочатку заглянемо до Євангелії і прочитаємо, в якому контексті вони сказані. А сказано це до притчі, яку розповів первосвященикам та фарисеям Ісус Христос. Вона теж потребує уважного прочитання. Отже:


«Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов. Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої. Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували. Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме. Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого. Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину! І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили. Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям? Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно. Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити. І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його» (Мат. 21, 33-44).


Розглянемо докладно: «Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов»… Вибачте, а що це за господар, який все зробив своїми руками, обгородився, зміцнив свої володіння баштою, а потім віддав все нажите чужим людям і пішов геть? Де ви бачили таке?


Хто таку людину взагалі може назвати господарем?


Видається мені, що цього господаря, або силою змусили покинути встатковане гніздо, або хитрістю та обіцянками, мовляв, віддай нам у користування, а ми будемо ділитися з тобою врожаєм та вином. А коли прийшов час віддавати борги, господарю показали дулю.


Тобто, найвірогідніше, ця притча перекручена тими ж первосвящениками – людьми, що творили нову віру. Безсумнівно, вона мала дещо інший вигляд, але нова віра творила і нову людину – слухняну, боязливу істоту, в якої можна було все відібрати. Їй відверто натякали, що може бути з нею, з її дітьми і з їх спадщиною, якщо вона захоче вимагати свою долю. Отже і тексти Біблії повинні були мати відповідний зміст.

 

Тлумачі «святої книги» під господарем в притчі бачать господа Бога. Тобто, по-їхньому Бог це така собі істота, що любить вино, має своїх рабів і посилає слідом за ними на вірну смерть свого сина...


Дякую дописувачу за запитання, розгляд його наводить на деякі паралелі з Україною. Приблизно так сьогодні багато хто чинить із землею та майном українців, як винарі із загарбаним виноградником, і так само віддає на розправу ворогу своїх синів – воїнів та захисників, як необачний господар свого сина…


І нарешті про наріжний камінь. Як він вписується в контекст притчі про злочинних винарів? Певно, слід розуміти, що за ним прихований той господар, якого будівничі нової віри і нових церков (первосвященики та фарисеї) викинули з його ж виноградника (поля) і зайняли обжите ним місце.       


Не можна також не згадати, що християнські церкви будувалися на місці язичницьких святилищ, де стояли особливі камені, з якими ототожнювали головне божество – Сонце.


І саме цей камінь – камінь Сонця – відкидали будівничі на бік (або кидали у фундамент під майбутню церкву). Ісус Христос попереджає засновників нових церков, що це наріжний камінь, що це основа віри. Той камінь (Сонце) від Господа і диво він творить – дає життя і плоди. Тому, каже Ісус первосвященикам та фарисеям, від вас Царство Боже відійметься і дасться народові, який плоди його буде вирощувати і приносити. А хто стане (поставить щось не те, чуже) на цей священний камінь, той розіб'ється (не матиме долі), а на кого він сам упаде, того він розчавить (рано чи пізно його знайде Боже покарання)…


Сергій ПІДДУБНИЙ


Читайте у «Великому коді України» главу «Христос – язичник, Мойсей – приборкувач єврейського народу». Книгу можна замовити через наш сайт, в автора через ФБ, а також за тел.: 068 994 63 63, 096 258-46-48