Старокиївська Колуня-Ступа

На початку ХХ ст. видатний український археолог Вікентій Хвойка на Старокиївській горі (м. Київ) розкопав стародавню споруду з каміння. Вона мала еліпсовидну форму (4,2 х 3,5 м) і чотири виступи. Неподалік із західного боку було виявлено масивний стовп з обпаленої глини. Навколо лежали кістки й черепи тварин. Споруду було вирішено вважати капищем, на якому здійснювали жертвоприношення. Однак, звернемо увагу на овальну форму споруди і на виступи, прибудовані в північно-східному, східно-південному, південно-західному та західно-північному напрямках.

Для її творців споруда, найвірогідніше, мала багатофункціональне значення: релігійне, обрядово-календарне та навіть слугувала за сонячний годинник.

Овал символізував рух Сонця – по колу, адже раніше переважала думка, що не земля обертається навколо Сонця, а Сонце навколо землі. Виступи вказували, звідки сходить і заходить Сонце в період найбільшого літнього наближення і зимового віддалення. Отже, це був свого роду сонячний годинник. Не виключено, що між виступами було саме по 6 каменів, що в сумі складали 24 години доби. Спеціальний наглядач, спостерігаючи з певної точки за сонцем, відповідно орієнтуючись на стовп, мабуть, міг визначати годину дня.

Припускають, що споруджена ця святиня була десь у V-VІ ст. н. е. Можливо, хоча знак „Х” (хор), закладений в основу споруди, позначав Сонце багато тисяч літ до нашої ери. В трипільському поселенні (ІV тис. до н. е.) поблизу села Володимирівка на Синюсі в одному із жител археологи виявили подібну фігуру із глини [152, с. 80]. Кінці виступів її були орнаментовані концентричними колами, що вказувало на сонцеорієнтований характер фігури та віри її творців.

Очевидно, якщо така споруда знаходилася у житловому приміщенні, то вона не могла призначатися для жертвоприношень тварин. Під назвою Колуня бога Дія (в давніх греків – Зевс), найвірогідніше, саме вона згадується у написі на приазовському камені ХVІ ст. до н. е., який виявив у ХІХ ст. нашої доби польський археолог Фадей Воланський. Цей напис із побажаннями любові, світлого життя і народження дітей було зроблено й оформлено відповідними символами та оберегами з нагоди початку спорудження будинку для якогось молодого подружжя (докладніше див. с. 82).

Подібні фігури донині зберігають в Індії, де вони називаються українським словом Ступа. Одну з них зі свастикою в центрі ви бачите на світлині внизу (Острів Нагарджуна Конда. Х ст. до н. е.).