Василь МОРОЗ
Нам віками нав’язують думку, що українці — недержавотворча нація, що ми ніколи не мали власної держави і т. п. Натомість дивом уціліла після розгрому так званої язичницької культури на слов’янських теренах Велесова книга згадує про державу, яка проіснувала на нинішній території України 1500 років! Чи є ще десь у світі приклад такого державного довголіття? Немає. Щоб таке суспільно-економічне утворення проіснувало так довго, ним мали керувати особливо мудрі лідери і мусила існувати ефективна, відшліфована віками, система державного управління. Проте нашу історію писали чужоземці, які зображали попередників сучасних українців переважно в принизливих тонах, а всю їхню славу, як цивілізаторів тодішнього людства, приписували своїм керманичам, полководцям та філософам. Тому про власну справдешню минувшину, яка простягається, за свідченням відомого дослідника Кам’яної могили Анатолія Кіфишина, на кільканадцять тисячоліть углиб часів, про тодішніх достойників свого роду-народу ми, по суті, майже нічого не знаємо...
Про це вів мову під час зустрічі у «Просвіті» в Івано-Франківську знаний дослідник давньоукраїнської історії та мови, перекладач і коментатор відомої Велесової книги Сергій Піддубний із Кіровоградщини з шанувальниками його творчості. Взагалі гість представив прикарпатцям другі видання таких своїх науково-популярних книжок, як «Ілар Хоругин. Влескнига», про перше видання котрої «Галичина» свого часу розповідала, та «Код України-Русі». У цих працях, а також у книжках «Українські святині та символи», «Найдавніші пам’ятки України» та інших С. Піддубний на основі досліджень численних топонімів, наскельних зображень, написів на кам’яних рештках вікодавніх святилищ, малюнків на гончарних виробах, символів з інших раритетів та завдяки новому прочитанню праць Гесіода, Геродота й інших античних літописців поступово реставрує сплюндровану й забуту історію землі нашої з незапам’ятних часів.
Більше того, Сергій Васильович поділився з галичанами своїм відкриттям. Зокрема в книжці «Священні тексти України-Русі. Золоті руни», яку ще тільки готує до друку, він доводить, що могутній повелитель Європи Гона Аттила насправді не був бридкою тюрковидною потворою, яким його зобразив візантійський літописець Йордан. За словами дослідника, з монет, які дійшли до нас відтоді, бачимо його справжнім античним красенем, а зі свідчень неупереджених істориків — що він був не руйнівником, а будівничим. А споганили цю значущу історичну постать через заздрощі до краси та розуму такого чоловіка — волхва і воїна в одній особі, через безсилля перед його харизмою та через патологічну ненависть ворога до сонячної — громадської, а не кланової віри наших пращурів, яку сповідував Аттила.
— Іменами багатьох синів української землі уквітчали свої історії греки, римляни, поляки, москвини, угорці, — розповідає С. ПІДДУБНИЙ. — Нині навряд чи можна довести, де появилася перша людина. Однак я певен, що людину як соціум, тобто одиницю, що вже уявляла себе членом певної спільноти і культури, народила саме наша земля. І підтвердження цьому знаходимо у Влескнизі та в унікальних пам’ятках, що збереглися на нашій землі. «Народе мій од Лади, твори любов», — ідеться у «Влескнизі». Вже сам цей заклик свідчить про високий рівень культури та громадського ладу в наших предків. Прикро лишень, що таку глибоконаціональну, патріотичну історично-літературну пам’ятку, як Велесова книга, досі не визнають ні науковці, ні можновладці в Україні.
Тим часом ми 20 років шукаємо державотворчу ідею та духовну основу української державності і не бачимо, що це все є у Велесовій книзі. Чому наші наукові світила та політики й державні діячі не хочуть помічати цього? Бо пам’ятка конкретно навчає: «Будьте синами своїх Богів, і сила їхня пребуде з вами до кінця!».
Газета «Галичина», 15 травня 2012 р.
