Сергій Піддубний
У Велесовій Книзі зафіксовано чимало прикладів мужності русів і самопожертви в ім’я свого роду. Ось кілька з них:
Боруси кинулися до битви, як леви,
і гукнули Перуна на допомогу.
І він їм допоміг:
готи були розбиті
та й хазари вкусили праху –
теж були розтрощені.
Зітхнула Русь і сказала: “А що, ще будете?”
Хазари втекли до Волги, за Дон і Донець.
Осоромлені розбіглися вої їхні,
покидали на землю мечі свої,
тікаючи перед очима нашими.
Готи відійшли на північ і там зникли.
Пішла далі Русь, ступивши на землю взяту.
Набрали руси її в руки і сказали:
“Прийшов час милості божої!
Тож хвалімо Дажба нашого
і Перуна-златоуста, які були з нами”.
д. 4А
Так само відбивалися ми від готів,
які одягали на голови роги від волів і корів
і шкури натягали на груди свої,
сподіваючись так налякати русів.
А руси знімали сорочки свої
й, оголивши груди, йшли до битви і перемагали.
І нині йдемо оголені до битви, і переможемо їх.
д. 22
Це Сваржець дивився на нас із небес своїх чудових
і, бачачи раті наші, рахував їх на перстах
і не мав їх достатньо.
Рахує їх на перстах ніг та говорить Пращурам нашим,
яка ми сила велика, що не зможуть подолати нас вороги.
– Потовчемо їх, і гнатимемо,
допоки вони не впадуть на землю
і не здохнуть в Марі, і Мор64 їх не візьме!
Клялись, що не повернемось до вогнищ своїх,
доки вороги ще нишпорять.
І не спочинемо тілами своїми,
доки вороги бродять землею нашою
та кажуть, що Боги наші гонзяхут65...
д. 23
У багатьох нині на пам’яті трагічні події Євромайдану кінця 2013 – початку 2014 року, коли український народ (а переважно це були молоді люди), виступив із вимогами до влади підписати вже підготовлений договір про асоціацію з Європейським союзом. Українці не хотіли миритися із беззаконнями, економічною та соціальнию відсталістю. Вони хотіли жити в правовій державі, в союзі з передовими країнами. Однак маріонетичний промосковський режим В. Януковича відмовився це робити. Більше того, проти мирних демонстрантів у столиці нашої країни м. Києві було застосовано силу та зброю. Внаслідок цього загинуло більше сотні українських патріотів. Їх названо Небесною сотнею.
Так здавна вважалося в нашому народі – ті, хто загинув за святе діло, насправді не покинули життя, – вони пішли до небесного полку Праотців і в якийсь момент повернуться на землю, щоб допомогти у боротьбі з ворогом.
Мати Слава (Перуниця) і навіть сам Сварг дбають про них там, у небесах. Тому то й не страшно було померти – захистити свою родину, землю, і стати врівень із найкращими героями давнини – “йдемо до смерті, як на свято” (д. 14). Це не просто смерть, а смерть Права – праведна, в ім’я слави Роду нашого славного. Смерть ця, вважалося, примножує не тільки славу, а й додає сили та духу живим. Без таких жертв народ не може пізнати свою силу, своїх здібностей і можливостей.
Ми єсть русичі!
Маємо гордитися походом нашим
і триматися один одного приятелями до смерті правої.
Д. 8
І тая Перуниця летить до нас
і ріг давала, повний Води Живої
для життя вічного гордині нашому,
що меча ворожого дістав і голову власну втратив.
Та смерті не маємо від того, а лиш життя вічне.
І завжди брат за брата стоїть,
.....................................................
а як умре, то на луки Сваргові йде.
А там Перуниця каже:
„То є ніхто інший, як рус-гординя, ані грек, ані варяг.
Це слав’янин роду славного!”
І йде той по співах Материних.
А Мати свята наша кличе до лук Сваргових великих.
А Сварг говорить:
“Іди, сину мій, до тієї краси вічної
і там побачиш своїх дідів і бабів у радощах
та веселощах, хоч досі гірко плакали.
А зараз возрадувалися з життя твого вічного
до кінця кінців, що воскреснеш там з ними”.
д. 7Д і 7Е
Не маючи своїх героїв, не знаючи слави Отців і Праотців, народ нездатний на великі справи. Нездатний він і створити свою повноцінну державу. Тому хазари, готи, римляни, греки чи москвини, як зараз, – хто б не йшов на нашу землю – перш за все прагнуть позбавити нас історичної пам’яті. Так легше поневолити й упокорити. А позбавивши народ родових цінностей, ворогу легше заволодіти його матеріальними й розумовими здобутками. Він привласнює собі наших письменників, поетів, філософів і навіть перебирає наше ім’я. Поневолені натомість стають юрбою без пам’яті і роду.
Наші пращури добре розуміли це і тримали руку на мечі, щоб у будь-який момент стати на свій захист, на захист своїх здобутків і землі.
Греки роблять усе, аби нас од стародавностей одвернути.
Але бачимо те і руку на мечі тримаємо,
аби знали, що лютий день іде і крові хоче.
І проллємо її на землю свою русу...
Се русів міста руїнами волають до нас
і повинні ми йти та зустрітись зі смертю...
Піде син мій і умре за свою землю...
д. 19
Ілар Хоругин прямо закликає “Про смерть нашу не думаймо – життя наше на полі бою прекрасне” (д. 8) і підтверджує:
Душа наша ніколи не вмирає
і не завмирає на час смерті тіл наших.
д. 26
Прикладом незнищенності українського народу, його подвигів та слави є також Велесова Книга. Вона появилася з небуття у найважливіший момент нашої історії – відродження соборної держави та початку утвердження в світі нових правил співжиття. Ми маємо в цьому також відігравати не останню роль. У нас є все для того, щоб бути сильними серед світових гравців.
Книгу Сергія Піддубного «Велесова Книга для юнацтва» Книгу можна замовити через наш сайт, в автора через ФБ, а також за тел.: 068 994 63 63
Категорії