РИМСЬКІ МОНЕТИ В ЛИПИЦІ ГОРІШНІЙ

Написав Степан Салик


 У зв'язку із знайденими на березі Дністра римськими монетами („Свобода" з 8 грудня 1976 р.) розповім про римські монети, знайдені в селі Липиця Горішна, Рогатинського повіту. Було це в 1922-34 роках, коли працював я вчителем у тому селі. На його терені мені пощастило знайти дві срібні римські монети: одну з написом „Антонінус Піюс", за хронологічним списком римських імператорів приблизно з 138-го року по Христі, а другу римського імператора Максилінуса приблизно з 235-го року по Христі. Обидві монети були виконані штампом, опуклі, з образом імператорів, чітким написом їх імен та гербовими візерунками.



Ці монети з описом місця, де їх знайдено, відіслав я проф. Д-рові Я. Пастернакові до Національного Музею ім. Т. Шевченка у Львові із запитом: яким чудом ці монети потрапили на Західне Поділля, зокрема в с. Липиці Горішні? Відповідь була: в ті часи торговельні валки з Візантії переходили через Західне Поділля до Балтики по бурштин. Можливо, комусь із купців ці монети загубились... Проф. д-р Пастернак зазначив, що моя знахідка цікава й цінна, і монети залишилися в музеї ім. Т. Шевченка.


При цій нагоді хочу згадати, що на терені с. Липиця Горішна розкопав я дві могили з кам'яної доби. В одній із них у глиняному горщику був попіл і недопалені кості, а побіч залізний переламаний спис, кремінне знаряддя і залізний спинач-ігольниця. Коли я все це відіслав до Національного Музею, д-р Пастернак відписав мені, що я знайшов могилу ватажка племени, бо його залізний спис переломано за тодішнім звичаєм і одну частину покладено на костир, а другу передано племені чи родині ватажка. Спинач-ігольниця служив для защеплення нагрудної шкіри. Ця знахідка дуже добре збереглася і є одною з найкращих, які дотепер виявлено.


Проф. Пастернак написав, що ця могила походить з вандальської епохи — лятенської культури, бо знайдена в ній урна багато прикрашена тодішньою орнаментикою. Другу урну, теж глиняну, у вигляді плескатої чаші і теж з багатим орнаментом забрав від мене шкільний інспектор, який тоді заснував у Рогатині регіональний музей. Обидві урни знайдено, коли господар копав яму на бараболю. Мене зацікавили різні відтиски у вапняках і опоці, яку місцеві селяни брали на будову своїх хат. У вапняках, що їх викопували у каменоломі, знаходив я відтиски-залишки тварин і рослин „Подільського моря", що сягало аж по Карпати і заливало ціле наше Поділля — ізокардій, ґеленітів, інкоцерамусів та інших морських тварин, риб і молюсків, а також сліди рослинного світу — дедритів та ін.

Крім згаданих вище знахідок, вислав я до Національного Музею різного роду кремінне знаряддя, яке зібрав у Липиці Горішній протягом своєї вчительської праці. Збірка начисляла понад 40 штук кремінного знаряддя. Проф. Пастернак поділив її на дві групи: з часів палеоліту (15-20 тисяч років перед Христом) — крем'яні сокири, серпи, скробачі, стріли, списи, і з часів неоліту (5-6 тисяч років перед Христом) — майстерно вироблені згадані вище предмети, вкриті білою політурою патиною.


Липиця Горішна була стародавнім селом з присілками різних назв, як Розбитала, Чертеж, Склеписька, Замок Іванівна та ін. Мешканці села розповідали мені, що під час Першої світової війни німці дісталися до підземелля старого замку, з якого залишилися тільки звалища. На замковому подвір'ї, де, як казали люди, поховано скарби і „щось дудніло", німці провели розкопи і вантажними критими автами повивозили якісь речі. Ніхто не знає, що це було...


Панько Олійник, у якого я проживав, розповів мені таку пригоду: Коли він був ще малим, то хлопці змовилися і одного з них спустили у підземелля шукати скарбів. Витягнули бочку, а в ній щось таке як наш холодець. Хлопці понаїдалися того „холодцю" і позасинали так кріпко, що батьки ледве їх розбудили.


У нас в Галичині залишалося багато цінного з нашої старовини, та не було кому цим поцікавитися, і тому напевно чимало скарбів попало в руки чужинців. Старі люди згадували, що з Липиці Горішної мали бути підземні ходи аж до Рогатина, якими під час нападу татар рятувалися люди.


Тому, що шкільна влада в 1934 р. перенесла мене у Гуцульщину, в Чорногору, я всю свою археологічну збірку передав до Національного Музею у Львові, де вона була приміщена в окремій габльотці під назвою „Липиця Горішна". В одному з листів до мене проф. Пастернак писав: „Вашу Липицю я щиро згадую в своєму нарисі „Археологія України", бо вона дала назву одній із культур римської доби в Галичині — Липицькій культурі. (Торонто, 14 листопада 1959).


Про Липицю Горішну більше можна знайти в „Археології України" проф. д-ра Я. Пастернака на стор. 433, 494, 497 і 512. На Гуцульщині я познайомився і здружився з письменником М. Ломацькнм, з яким приятелював аж до його смерти. Всі його написані до мене листи — понад 400 — я передав на збереження до бібліотеки Українських Студій в Гарварді. (English summary


Альманах УНС 1977 - Свобода