Сергій Піддубний
Слава Україні, Слава героям, які в ці хвилини тримають небо над Україною, і слава Роду, слава Отцям та Матерям нашим! Дякую ініціаторам сьогоднішньої презентації «Великого коду України-Русі» та її ведучим! Як автору книги, мені дуже приємно, що ви звернули увагу на неї. З радістю долучаюся у можливому на сьогодні для мене форматі.
З чого почати представлення книги? Перш за все необхідно сказати, що це вже третє видання, хоча до них й була просто «Код України-Русі» - два видання. Найперше дуже маленьке і тоненьке, 2008 року. Саме на це та деякі інші мої перші дослідження журналіст і письменник Василь Мороз у газеті “Галичина” 21 жовтня 2010 р. писав: “одна сенсація наздоганяє іншу. Найнеймовірніші, найдивовижніші з них – вельми аргументовані спростування наявних у світовій історіографії поглядів”.
Це видання, до речі, стало можливим за фінансової підтримки письменника і в’язня сталінських таборів, на жаль, уже покійного Богдана Климчака зі Львова – вічна пам’ять йому, та українських патріотів у діаспорі родини Світанни і Боголюба Свириденків. Через 14 років пані Світанна, залучивши свою подругу Людмилу Неліпу надасть також велику допомогу у виданні «Книги української слави і сили» - хай Боги їх укріпляють!
У післямові до того першого маленького видання я зауважував «Головним завданням цієї книги було якомога лаконічно довести, що свою історію, свої державницькі традиції Україна має відраховувати не від Київської Русі Х-ХІ століть, і навіть не від Кийської Росі часів Кияксара, а від Голуні, обітниці укрів-росів – ХІІ століття до нашої ери».
Виконати таке завдання у повній мірі в такому невеликому обсязі, звісно, було неможливо, тому далі пішли інші солідніші видання. І сьогодні ми тримаємо в руках книжку майже на 550 сторінок у чималенькому форматі. На неї також є відгуки. Один із них від доктора філологічних наук із м. Суми Олексія Вертія. В листі до мене він писав: «Ще раз з олівцем у руках перечитав і зробив виписки з Вашої книги «Великий код…». Її ідеї потрібно не просто поширювати і розвивати, а й, як говорив Донцов, вкорінювати у свідомість сучасників бодай би й силою».
Про що вона? Читаємо анотацію: “Великий код України-Русі” можна сміливо назвати родовідною книгою українського народу. Вперше в українській історіографії докладно розглядаються давньоукраїнські основи – Боги, герої, племена, держави, мова, дохристиянська релігійна система. До дослідження залучено широкий пласт літератури: праці Гомера, Гесіода, Есхіла, Геродота, Світонія, Біблія, Велесова Книга і багато інших джерел. Доводи та висновки автора ґрунтуються також на численних світлинах артефактів, пам’ятників, святилищ, на стародавніх картах тощо».
Один із читачів Володимир Білостецький писав у Фейсбуці: «У цій неймовірній для мене книзі, стільки всього, що я трішки в шоці. Це реально крута книга для українців!»
Для кого ця Книга? Відповідь на це у ще одному відгуку, зокрема Сергія Фесана: «Прочитав «Великий код України-Русі» – просто чудова книжка про наше минуле! Вона – не для кожного! Вона дуже складна, а тому призначена для тих, хто відчуваючи своє, "читає од слова до слова, не минає ані титли, ніже тії коми, все розбирає... до кінця". Перечитав раз, буду читати ще раз та обмірковувати, бо цікавість іноді випереджала уважність».
Траплялися й інші відгуки. Наприклад, один із моїх давніх знайомих, прізвище не буду називати, виписався з друзів у Фейсбуці, бо був не згідний з тим, що я заперечую роль греків у стародавній історії. Але я нічого не вигадую і не висмоктую з пальця. Усі мої доводи підкріплені відповідними посиланнями на джерела. Для прикладу, нам розповідають, що нашу Ольвію заснували греки, проте я знайшов пам'ятник ІV ст. до н. е. – нині він у Московському державному історичному музеї – із тильної сторони якого викарбовано дуже цікавий напис. Науковці стверджували, що зроблений він, нібито, грецькою мовою, хоча не могли його як слід перекласти. Я легко переклав його українською і виявилося, що в написі згадується низка скитських племен, серед яких греки і елліни, як ще звуть вони себе, насправді відсутні. Ви можете відкрити с. 62 і не тільки побачити цей напис, а й самі переконатися, що він не грецький. І таких фактів, що греки поцупили чужу історію, привласнили чужі надбання і чужих достойників у книжці багато. Зокрема, у другому розділі, який називається «Невідповідності між історією та географією» серед іншого ви дізнаєтеся, що греки не мають жодного відношення до Троянської війни, до Ксерксового походу тощо…
В останньому розділі «Священні тексти України-Русі» прочитаєте тексти написані українською мовою ще в першій половині ІІ тис. до н. е…
Для мене настанови батька Тараса «Не минайте ані титли, ніже тії коми — все розберіть» та Івана Франка: «нам усім… годиться знати нашу бувальщину, знать те, що думали, як боролися і як дивилися на світ наші прадіди. Годиться нам знати й те, що ми не вчорашні, що наше слово було колись у честі й повазі…» є дороговказними. Слідуючи їм невпинно, я на конкретних фактах доводжу, що нашій бувальщині, нашому слову і нашій славі не одна тисяча років.
…
На цьому дозвольте завершити своє презентаційне слово. Красно дякую всім за увагу до моєї персони і до моєї книги. Читаймо, учімося, як це робили наші пращури і сильними та славетними були на весь світ. Будьмо!
23 червня 2025 р.
