Московський патріархат розпалює релігійну ворожнечу в Перегонівці

Громада Перегонівки Голованівського району першою в Кіровоградській області оголосила про свій перехід від московського патріархату до Православної церкви України. Таке рішення мешканці села прийняли під час загальних зборів прихожан Храму Воздвиження Хреста Господнього, які відбулися 24 січня у сільському будинку культури. Проте, вже наступного дня, 25 січня, у селі відбулися інші збори - теж нібито місцевої релігійної громади, під час яких учасники прийняли кардинально протилежне рішення - залишитися у складі московського патріархату.

Громада Перегонівки Голованівського району першою в Кіровоградській області оголосила про свій перехід від московського патріархату до Православної церкви Украї­ни. Таке рішення мешканці села прийняли під час загальних зборів прихожан Храму Воздвиження Хреста Господнього, які відбу­лися 24 січня у сільському будинку культури.

На збори запрошували і настоятелів міс­цевої церкви протоієрея Святослава Левандовського та протоієрея Павла Мельника, але вони від участі відмовилися. Тож люди змушені були звернутися за підтримкою до Голованівського благочинного протоієрея отця Михайла Шквари, щоб той засвідчив рі­шення громади про перехід до ПЦУ.

Так і сталося: на зборах, де загалом були присутні близько 200 жителів Перегонівської громади, рішенням переважної більшості – 160 голосів – громада Храму Воздвиження Хреста Господнього приєдналася до право­славної церкви України.

Проте, вже наступного дня, 25 січня, у селі відбулися інші збори - теж нібито місцевої релігійної громади, під час яких учасники прийняли кардинально протилежне рішен­ня - залишитися у складі московського па­тріархату.

Про це «переголосування» мешканці Пе­регонівки, як і решта Кіровоградщини, дізна­лися не з оголошень, які мали б передувати такій знаменній в житті громади події. А вже постфактум - з повідомлення на сайті Кіро­воградської єпархії УПЦ МП. При цьому московити запевняли, що саме їхнє зібрання є законним, бо ж там було більше священників.

Наклепи на мешканців Перегонівки за­кидав і митрополит Кіровоградський і Но- вомиргородський УПЦ МП Іоасаф. Він стверджував: «Право скликання парафіяль­них зборів належить виключно парафії і тій юридичній громаді, в яку входить 10 вірян і настоятель. Іншими людьми - жителя­ми цього села чи головою сільради - збори скликатись не можуть, бо вони не мають юридичної сили».

При цьому Іоасаф посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких за­конів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстра­ції релігійних організацій зі статусом юри­дичної особи», підписаний Президентом 28 січня 2019 року.

Можна припустити: митрополит не знав, що ні в старій редакції цього закону, ні в новій озвучених ним норм немає і не було. Та чи могла людина з таким високим соціальним і релігійним статусом не орієнтуватися в еле­ментарних речах і не відати, що каже? Нав­ряд.

Тож, як бачимо, його висловлювання є відкритою маніпуляцією, спрямованою на розпалювання внутрішнього конфлікту між мешканцями Перегонівки.

В оригіналі ж цитованого Іоасафом до­кументу зазначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян, а її збори може скликати будь-хто з вірян навіть без дозволу чи участі священика.

Також митрополит наполягав на тому, що лише активні віряни (які часто відвідують церкву) можуть брати участь у релігійному житті громади. У такому разі постає питання: чому на Пасху, коли майже все населення схо­диться на службу, панотці хизуються чисель­ністю своїх громад; а коли справа доходить до прийняття важливих рішень, то розміри цих самих громад зводяться до батюшки, матуш­ки і церковного хору? Таку двояку позицію священики МП не пояснюють.

До слова, саме організоване московським патріархатом зібрання в Перегонівці взагалі не відповідає чинному законодавству, адже сюди з’їхалися не місцеві жителі, а прибіч­ники УПЦ МП з різних сіл Голованівського і Маловисківського районів на чолі зі свої­ми священнослужителями. Про це відкрито пише прес-служба УПЦ МП, таким чином вкотре підтверджуючи незаконність зборів.

За словами свідків присутніх було 20-50 осіб (достеменно порахувати не вдалося). І саме ці люди вирішили, що мешканці Пере­гонівки мають й надалі утримувати попів московського патріархату замість того, щоб пе­рейти у лоно визнаної православним світом ПЦУ.

«Маніпуляції звучать з уст священнос­лужителів московського патріархату всіх

рівнів. Та ми повинні бути обачними і не вірити всьому, у чому вони намагаються нас переконати, - закликає Єпископ Кропивницький та Голованівський Православ­ної Церкви України Марк. - А взагалі, на­шим людям час дорослішати - самостійно приймати рішення і відповідати за них. Так і в Перегонівці: ви в селі одна громада і ніхто не може приїхати, привезти ще своїх людей і вказати вам, як ви маєте жити, коли і кому молитися! Бо доля села лише в руках його жителів!».

А якщо подивитися глибше, то московсь­кий патріархат зацікавлений не так релі­гійною громадою Перегонівки, як правом власності на сам храм і земельну ділянку під ним. Адже сам Іоасаф наголошував - юри­дично церква належить московитам. І сьо­годні там можуть молитися, а завтра — здати в оренду якомусь підприємцю, а після завтра – організувати центр допомоги воїнам Новоросії... І юридично це буде виправдано.

А хто ж звів цей храм? Кому він належить поправу?

Згадайте, Перегонівську церкву будували за ініціативи тодішнього директора цукро­вого заводу Володимира Ігнатенка. Він сам, працівники підприємства, мешканці села здавали гроші на будівництво з власних ки­шень. Ініціативу матеріально підтримали колгосп і радгосп. У цьому списку меценатів немає УПЦ МП. Тож логічно, що храм на­лежить тим, хто його звів - жителям Пере­гонівки, а не заїжджим попам зі Смоліно, Крутенького та інших сіл.

А чи відстоять люди своє законне право, чи знову вгнуть голови під ярмом московсь­кої пропаганди — залежить лише від них са­мих!

газета "Чисте джерело", 1.02.2019.