Сергій Піддубний
У перекрученому вигляді дійшли до нас відомості і про сина Олександра ІІ, батька Олександра ІІІ Філіппа. Це була дуже видатна особа, Помпей Трог написав про нього аж 44 книги під загальною назвою “Філіппова історія”, але вони були знищені, щоб приписати Філіппа до Балкан та Греції.
Філіпп Македонський
Проте можна знайти ще чимало фактів, які вказують на правдиве місце тих чи інших подій та походження їх головних дійових осіб. У плані дослідження Олександрового батька Філіппа скористаємося книгою російських авторів “Александр Великий. Путь на Восток” (2007 р.), де читаємо: “У 340 р. до н. е. Філіпп узяв в облогу місто Візантій, розташований на березі Босфора Фракійського (суч. Протока Босфор), а північніше, над Дунаєм, у цей же час скитський цар Атей, як про те в своїй “Історії Філіппа” (7 р. н. е.) пише римський історик Помпей Трог, вела війну з якимись істріанами – чи то жителі міста Істрія, чи то якесь місцеве фракійське плем’я. Відчуваючи в цій війні труднощі, Атей через жителів міста Аполлонія звернувся за допомогою до Філіппа, пообіцявши натомість усиновити царя Македонії і, відповідно, залишити йому в спадщину своє володіння. Характерно, що ще раніше, мабуть, і у самих скитів також був конфлікт із жителями Візантія. У всякому разі, Климент Олександрійський (II-III ст. н. е.) в одному зі своїх творів з посиланням на Арістокрита згадує лист такого змісту: «Скитський цар Атей народу візантійців: не перешкоджайте моїм прибуткам, щоб мої кобилиці не пили вашої водиці»”.
Виникає слушне запитання: якби Філіпп Македонський був представником іншого народу, чи міг би Атей обіцяти йому в спадок владу над скитами? Очевидно, що ні. Більше того, зважаючи на зауваження Климента Олександрійського, дуже схоже, що Філіпп узяв в облогу Візантій саме з наказу Атея…
І тут привернемо свою увагу до Візантія, звідки отримував свої прибутки цар Атей. Місто ніяк не могло знаходитися на Фракійському Босфорі. Влада скитів туди не сягала. Цей Візантій лежав на Кімерійському (Керченському) Босфорі. Ось довідка із словника “Українська цивілізація. Ведія”: “ВІЗАНТІЙ (віз антів – переправа). Місто зі святилищем на Босфорській протоці, зокрема на Керченському півострові, звідки можна було переправлятися до Азії (Тамані). З “Історій” Геродота [2, VІ 33] випливає, що воно було засноване калхедонцями (колхами) приблизно в 531 р. до н. е. [2, ІV 144]. У 514 р. завойоване Дарієм і приблизно до 478 р. належало персам. У кінці І тис. до н. е. було знищене, його мешканці перейшли в Передню Азію, а звідти в Європу, де на правому березі вже передньоазійського Босфору було створене однойменне місто Візантій (пізніше Константинополь), йому була приписана історія міста-попередника”.
Керченською протокою здавна володіли наші праотці, у її містах були намісники скитських (антських-руських) всесильних царів. Було достатньо царського слова до тих, хто не виконував їхньої волі: “не перешкоджайте моїм прибуткам, щоб мої кобилиці не пили вашої водиці”.
Філіпп Македонський, як цар-намісник лівобережної Скитії (України) брав в облогу Візантій саме з наказу Атея. І цьому знаходимо ще один доказ у продовжені розповіді з книги “Александр Великий. Путь на Восток”.
Цитуємо далі: “Це означає, що в якийсь момент у македонян і скитів виявився спільний ворог і Філіпп вважав корисним не тільки укласти союз з Атеєм, а й надати йому реальне сприяння, пославши на допомогу македонський загін. Але саме в цей час помер “цар Істріан”, війна припинилася і Атей відіслав македонських воїнів назад, заявивши, що допомоги не потребує і спадкоємець йому не потрібен, так як у нього є власний син. Філіпп у відповідь зажадав від Атея прийняти на себе частину витрат по облозі Візантія і, коли скити відмовилися, зняв облогу Візантія й рушив на північ. Одночасно він повідомив Атею, що бажає поставити в гирлі Дунаю статую Геракла, на що Атей відповів, що не дозволить війську Філіппа вступити в свої володіння, але готовий сам прийняти і встановити статую і навіть піклуватися про її збереження. В іншому випадку статуя буде використана на виготовлення наконечників стріл. Конфлікт вирішився 339 р. до н. е. битвою між скитами і македонянами, в якій цар Атей загинув (у віці понад дев’яносто років). А Філіпп захопив у полон 20 000 жінок і дітей та стільки ж чистокровних коней, але ось золота і срібла у скитів не виявилося. Подробиці цієї битви нам невідомі, за винятком повідомлення Юлія Фронтіна (бл. 30-103 рр. н.е.) про те, що Філіпп під час битви зі скитами (мабуть, маються на увазі саме скити Атея) поставив позаду рядів своїх воїнів найнадійніших вершників, наказавши повертати або вбивати тих, хто відступав (Фронтін. Стратегеми. ІІ, 8, 14). Щоправда, як не дивно, військова репутація скитів від перемоги македонян не постраждала, а особливої удачі самому Філіппу не принесла – на зворотному шляху весь його здобуток відняли трибалли, а сам він у сутичці з ними в черговий раз був поранений в ногу”.
Зупинимося на цьому місці: Філіпп “повідомив Атею, що бажає поставити в гирлі Дунаю статую Геракла”. Якби Філіпп був володарем Македонії, нібито задунайської країни, як це стверджує офіційна наука, чи просив би він дозволу ставити пам’ятник Гераклові в гирлі Дунаю? Певно, що ні. Він легко поставив би його на правому (своєму) березі річки. Натомість він був володарем (царем) задніпровської частини скитської землі й бажав вшанувати прародителя скитів і символу їхніх перемог на південно-західному кордоні скитської землі. Але Атей йому не дозволив цього робити, хоча був і не проти пам’ятника.
Виникає цікаве запитання, з якої причини виникло бажання поставити пам’ятник Гераклові на Дунаї? Швидше всього з нагоди перемоги над істріанами. Й, очевидно, до неї також був причетним Філіпп Македонський, якщо висунув таку пропозицію.
Є ще один важливий момент у цитованому уривку: “Конфлікт між скитами і македонянами, в якій цар Атей загинув (у віці понад дев’яносто років). А Філіпп захопив у полон 20 000 жінок і дітей”, в чому “військова репутація скитів від перемоги македонян не постраждала”. Зауважте, не війна, а конфлікт. Полоненими виявилися не воїни, а жінки і діти. Тобто, очевидно, йдеться про звичайний переділ влади після смерті Атея, який, звісно, вже не міг воювати у понад 90-літньому віці. Цей переділ виявився на користь Філіппа, де його підданими, окрім війська (чоловічого населення), були жінки та діти.
І як не згадати тут замовчуваний історією факт, що, як писав Мавро Орбіні, дружиною Філіппа була Готіла – донька одного зі скитських царів? Може Філіпп був зятем самого Атея (зверніть увагу на схожість імен Готіла-Атей) і саме через це йому так легко дісталися 20 000 жінок та дітей після смерті Атея? Це могла бути навіть частка доньки царя Скитії. Звідси стає цілком зрозуміло, чому Філіпп, як і Атей, також карбує свої монети із шоломом у вигляді голови лева – він спадкоємець влади великого скитського царя. Він той, хто створив основу для світового панування свого сина Олександра.
Але до сина перейдемо трошечки пізніше. Наші доводи, де насправді царював і куди здійснював походи Філіпп, думається, достатньо переконливі і ми маємо право спочатку похоронити ще одну грецьку ахінею – про Херонею.
За історичними довідниками, Херонея – це стародавнє грецьке місто, батьківщина Плутарха. Біля нього, начебто, 338 р. до н. е. Філіпп Македонський розбив об'єднану армію грецьких міст-держав, а 86 р. до н. е. римський консул Сулла розгромив Архелая, полководця понтійського царя Митридата... Дивно, чомусь ніхто не задається питанням, як могло опинитися військо царя Керченського півострова в центрі Греції і що воно там робило?
Ми ж, натомість, вже довівши, що греки історію свого Пелопоннесу, по суті, перенесли із Криму, небезпідставно стверджуємо, що і бій під Херонеєю вигадка грецьких горе-істориків. Зокрема, в “Описі Еллади” Павсанія (кн. І ХLІ 7-8) знаходимо, що Херонея була біля Мегари і що до неї ходили походами амазонки [33, т.1, с. 103], які, як відомо, жили там, де нині розташовується наша Херсонська область. А в першій лекції вже говорили, що, за Плінієм Старшим, Мегара це попередня назва таврійського міста Гераклея-Херсонес. Отже, Херонея це той самий Херсонес, тільки без Гераклеї і літери “с” у середині слова.
Тому повертаємося до початку нашої розповіді, де йшлося про те, що в 340 р. до н. е. Філіпп обложив місто Візантій, який знаходився на Керченській протоці, чи як її називали, Босфор. Так от. Спочатку, за два роки до цього Філіпп узяв з боєм м. Гераклею-Херсонес, а потім оточив Візантій… Тобто, ніякої Херонеї не було. А якщо не було Херонеї, не було й Коринфського союзу 337 р. до н. е., нібито, про спільну боротьбу грецьких міст-держав і Філіппа проти персів. Як не було і коринфян, про що пише навіть сам Павсаній.
Уривки з книжки "Історія прадавньої України". Книжку можна замовити через наш сайт (адреса: yatran@gmail.com), в автора через ФБ та за тел.: 068 994 63 63
