“Історія об Аттилі, королі гунському”

03.04.2019 | 09:50   Сергій Піддубний
переглядів: 218

Ця дуже важлива, малознана, ніким ще належно не прокоментована праця прийшла до нас через інші мови, а отже дещо в зіпсованому вигляді. Починаючи із самої назви, яка в джерелі подається як “Історія о Аттілі, королі угорськом”, і з підміни гунів на угорців. Приписування якогось певного полководця до інших народів не новина. Але тут цілий народ видається за інший. Натомість угорці прибули на територію сучасної Угорщини з первісної батьківщини між Волгою та Уралом лише в ІХ ст. - майже на п’ять століть пізніше володарювання Аттили. Тому ніякої мови не може бути про те, що гуни це угорці.

Щоб встановити справедливість, ми не тільки замінили “угорський” і “угри” на “гунський” та “гунів”, а й ретельно коментуємо твір, витягуючи на світ інші докази, що підтверджують ці та інші моменти фальсифікації твору. Якщо в джерелі було лише 63 примітки, то тут 138. Понад те, в даній книжці маєте можливість звернутися на кілька десятків сторінок наперед і прочитати окрему розповідь про Аттилу, щоб мати цілісний портрет цієї надзвичайно видатної і великої людини – одного з праотців українського роду, та знайти інші докази його справжнього походження й величної діяльності.

Друкується “Історія об Аттилі, королі гунському” в перекладі на сучасну українську мову за джерелом: “Українська література XIV XVI ст.” (Київ, “Наукова думка”, 1988 р.). Своєю чергою укладачі цього видання писали, що дана “Історія…” “спирається на італійську народну поему. До нас вона дійшла в складі «Познанського збірника» XVI ст. слов’яно-романських. повістей, що широко побутували в давніх східнослов’янських літературах. Давній українсько-білоруський текст «Історії ...» опублікував Олександр Веселовський у додатках до свого дослідження: Из истории романа и повести. Материалы и исследования». Славяно-римский отдел. Спб, 1888, вып. 2.”. Саме за цим виданням “Українська література XIV XVI ст.” і розмістила працю на своїх сторінках.

Є тут ще один цікавий абзац-представлення цієї “Історії”, чи, як її ще називають, повісті: “Повість про Аттилу відома східним слов’янам вже у XVI XVII ст. Вона схожа за змістом і загальною побудовою з італійською народною поемою, виданою у Венеції 1538 р. Сюжетом для творів стала оповідь, записана у відомій хроніці Малали, про те, як Аттила, зваблений красою однієї римської княжни, щоб здобути її, іде з військом до Італії і спустошує країну”.

Проте очевидно, що називаючи цю “Історію” народною поемою, хтось ставив собі за мету применшити роль і значення твору. Бо “народне” зазвичай вважалося вигаданим, таким, що не підтверджується фактами. Натомість “Історія об Аттилі, королі гунському” мала конкретного автора, адже ведеться від першої особи. Понад те, автор вказує на джерела й істориків, на яких він опирається в своїй праці. На жаль, імені автора не збереглося, а між тим він доволі сумлінно, як на свій час, виконав свою роботу.

А ті, хто “зробив” її народною, добилися свого. “Історія об Аттилі…” залишається до сьогодні майже недослідженою. Про неї не знають, або просто не придають їй уваги навіть дослідники гунського питання.

“Історія об Аттилі, королі гунському” – дуже цінне історичне джерело з тогочасних міждержавних відносин, релігійних суперечностей і навіть воєнно-технічних досягнень та військової тактики ведення боїв. Деякі, як-от, наприклад, спосіб переправи гунів через Дунай, просто вражають. Маємо можливість також прочитати слова, якими Аттила закликав і надихав до бою своїх воїнів, побачити зразки його особистої мужності. Особливо варті уваги його погляди на державний устрій і на Права, які він особисто виписував, справедливо “вважаючи, що для укріплення королівства треба так багато прав, як і зброї”. На жаль, автор оминув релігійні вподобання гунів (хоча, не виключено, що це питання вичищено пізніше якимсь із редакторів твору). Називається лише кілька римських і грецьких богів, яким нібито поклонявся Аттила. Але зрозуміло, що рус-язичник, який воював з ненависними гунам римлянами і візантійцями, не міг шанувати богів своїх ворогів. Тому, очевидно, що, наприклад, Марс - це насправді Отець Арей/Орій, з якого почався рід слов’ян, як свідчить Велесова Книга, і якого наші предки шанували на рівні Бога...

Окрім подій пов’язаних з Аттилою торкаємося тут й значно раніших. Наприклад, довідуємося про прихід у центральну Європу з нашої землі троянця Антенора. Згадка про нього є лише в “Іліаді” і в Помпея Трога. А це доволі видатна особа V І ст. до н. е. І саме “Історія об Аттилі, королі гунському” спонукала зробити про нього окреме дослідження ( див. с.117 ).

Маловідомий твір про Аттилу додає також чимало нового до історії французької, німецької, іспанської та інших європейських земель. Як, до речі, і до історичної географії. Знайдуть для себе багато цікавого дослідники історії католицької й аріанської церков, називаються їх окремі діячі та їхні самопожертви в ім’я віри. Присутні також домисли і перебільшення з метою підняти авторитет Ісуса Христа та демонізувати гунів...

Повість друкується з невеликими скороченнями тих описів, що не стосуються Аттили, та із збереженням мовних перлів і прийомів, які використовувалися у XV І ст. А є тут слова й обороти, від яких просто дух захоплює тим, хто кохається в українській мові. Можна сміливо говорити і про її високу цінність в літературному плані.

Окрім коментарів перекладача, задіяні коментарі укладачів книги “Українська література XIV XVI ст.”.

Березень 2019 р.

Вступне слово перекладача до Історії, що друкується в додатку до книжки "Славетні предки Українців".

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...