… А тепер звернемося до пам’ятника, про який ми загадали напочатку розділу і перед тлумаченням якого пасує наука. Це так звані Гераклові стовпи (латинська форма – Геркулесові). Здавна вчений світ не перестає гадати, що то воно таке і де знаходилося? Прийнято вважати, що так в давнину „називалися передгір’я Абіди (нині Сеута) на африканському і європейському берегах Гібралтарської протоки. Геракл, нібито, знайшов їх на шляху до велетня Геріона або, за іншою версією, сам спорудив їх” („Словник античності”).

Але за Геродотом Гераклові Стовпи знаходилися десь у районі Північного (Азовського) моря (ІV 42). Більше того, Геродот вказує, що Геракл гнав Геріонових волів і забрів у скитську землю, де і мешкав цей велетень (ІV 8). Отож, причому тут Гібралтар? Враховуючи те, що над „Історією” Геродота добряче почаклували грецькі редактори, прилаштовуючи її під історію Греції, цілком правомірним буде твердження, що ці Стовпи стояли на українській землі. І це не обов’язково має стосуватися якоїсь протоки, скелясті береги якої б видавалися за Стовпи (про що раніше я також думав). Щоб знайти точну відповідь, необхідно перш за все встановити, що насправді вкладалося в смисл цих стовпів? Що було святим для Геракла, щоб Стовпи назвати його іменем?

Безумовно, Геракловою опорою і надією, як і в кожного батька, були його троє синів. Очевидно, він передав своїм синам у володіння країну і збудував з нагоди цього величний пам’ятник у формі стовпів. Їх також мало бути три, а не два по різних берегах протоки. І тут приходить на допомогу один з охоронців нашої святині острова Хортиця Сергій Босак, який надіслав мені ксерокопію світлини із книги „Живописная Россия” (1898 р.). На ній зображено Гераклові стовпи, що знаходилися біля Хортиці, а також їх сучасний вигляд (див. 1-шу стор. обкладинки).

Придивимося до малюнка 112-літньої давності. Це вид на Гераклові Стовпи з північного боку (за ними видно берег Хортиці). Безперечно вони побудовані людьми. Таке переконання ґрунтується на конструкції споруд. Зокрема, бачимо, що за основу приймалася права (західна) сторона стовпів. Кожен з них поступово вивершувався за рахунок того, що ліва (східна) сторона будувалася у формі сходинок і, отже, ними можна було піднімати каміння для наступного шару кам’яної кладки. Найбільш уцілілий на період замалювання стовпів крайній правий має довершену скульптурну форму – її вінчає щось на зразок козацької папахи (найдавнішої корони – походить від назви верховного бога скитів Папая. До речі, нібито, санскритське апіда, яка має той же корінь „ап”, теж означає корона). Те, що кут припадає на східний бік Стовпів теж не випадково, адже саме зі сходу виходить на небо сонце, а царі здавна ототожнювали себе з богами.

…

На жаль, українські вчені більше переймаються проблемами, звідки возили каміння для будівництва англійського Стоунхенджу та єгипетських пірамід, аніж досліджувати пам’ятки власного народу. Але будемо сподіватися, що вони повернуться до рідних джерел.

Хортиця і Гераклові Стовпи здавна були відомі всьому світові. Чимало уваги їм приділено, зокрема, і в, нібито, грецьких мітах. Щоправда, вони тут приховуються під дещо спотвореними іменами. Одне із них Геріон.

З нього й розпочнемо. Геріон – це істота з трьома тілами, що мешкала за Геродотом (у перекладі Т. Коструби) „за морем на острові Ерифії, проти Гедейри, за Стовпами Геракла на Океані”, у А. Білецького: „поза Понтом, на острові, що його елліни називають Ерітея, десь поблизу Гадейрів, які розташовані далі за Геракловими стовпами на узбережжі Океану” (ІV 8).

Розберемося з цими географічними назвами. Океан, у розумінні „древніх греків”, це ріка, яка омивала відомі їм землі. Океаном також називалося Дніпро. Острову Ерифії (Еритій) вчені чомусь не знаходять якогось відповідника. Але якщо в розповіді йдеться про Скитію, то не так вже й важко визначити, який острів знаходиться за Понтом (Чорним морем) – це Хортиця.

…

У „Теології” Гесіод, по суті, ототожнював тритілого Геріона з Геракловими Стовпами: „Сила Геракла його (Геріона – С. П.) умертвила біля лінивих корів на омитій водою Ерифії” (в Гесіода Геракл викрав не волів, а корів). Тобто, як бачимо, ці Стовпи стоять омиті водою, а не так як нам пропонують вважати, що вони знаходяться на берегах проток. У Гесіода також знаходимо підтвердження, що Геракл гнав корів „через брід Океану”, а саме в цьому місці колись переходили Дніпро убрід.

Згадував Стовпи у своїй безсмертній „Одісеї” й Гомер, який творив приблизно в той же час, що й Гесіод: „На острові в обіймах хвиль, де пуп знаходиться моря” (І 50) живе німфа Каліпсо, „богиня богинь” (І 14), онука титана Іапета, брата Крона і дочка Атланта „якому відомі бездни моря всього і який наглядає за стовпами, що між землею і небом стоять їх розсуваючи” (І 52-54).

…

Те, що тут йдеться зовсім не про море (хоч хтось хотів, щоб саме так було), підтверджує зауваження про стовпи, які стоять між небом і землею „їх розсуваючи”, а не між морем і небом. Сумніву немає, в оригіналі була річка Океан (Дніпро), а стовпами були Гераклові Стовпи, залишки яких понині можна бачити біля Хортиці і які розсували землю (береги). „Пупом моря”, тобто, центром цивілізованого світу була Хортиця. В ролі Атл анта „якому відомі бездни моря всього”, тобто, проходи у дніпровських порогах і „який наглядає за стовпами”, здавна були анти – так ще називалися наші далекі предки.

…

Переконаний, що слова біблійного Мойсея: „Конче винищите всі ті місця, що служили там люди, яких ви виганяєте, своїм богам на високих горах і на пагірках, та під кожним зеленим деревом. І розвалите їхні жертовники, і поламаєте камінні стовпи для богів, і їхні святі дерева попалите в огні, а бовванів їхніх богів порубаєте, і вигубите їхнє ймення з того місця” (5 кн. Мойсеєва,12,2-3) стосувалися безпосередньо дніпровських Гераклових Стовпів.

Така впевненість ґрунтуються на значенні, які мали ці Стовпи для стародавнього світу, що сповідував віру в Сонце та інші природні сили.

Книгу можна замовити на адресу сайту з поміткою „Замовлення”, вартість з пересилкою 20 грн.

Якщо Ви хочете нам допомогти, пишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу на титульній сторінці сайту.