До 150-річчя Сергія БЕРДЯЄВА

23.01.2010 | 11:43  
переглядів: 1271

„Господь мене благослови Втікти з нуднійшої столиці, Нема у світі гірш Москви, Пріч —з сього пекла і в'язниці!”, - написав у 1899 році український поет Сергій Бердяєв. На жаль, це ім’я маловідоме читачеві. Поет перебував в тіні свого брата Миколи – видатного філософа. Днями виповнюється 150 років з дня народження Сергія Олександровича і гріх не згадати людини, що так любила Україну. Пропонуємо його коротку біографію та вірш „Білокам’яна”.

Бердяєв Сергій Олександрович (найбільш поширені псевд.: С.Обуховець, С.Киевский, Старий театрал, Е.Велизарий; 30.01. 1860–06.11.1914) – поет, прозаїк, літ. критик, перекладач-поліглот, мистецтвознавець, театральний оглядач, журналіст, публіцист, популяризатор науки. Народився в м. Київ. Батько – офіцер, мати – княжна О.Кудашева. Навчався у Колегії Павла Ґалаґана, в Морському корпусі (м. Санкт-Петербург), у Вюрцбурзі (Німеччина) і Брюсселі (Бельгія). За фахом – лікар; в чині колезького регістратора вийшов у відставку і присвятив себе літературній діяльності.

Друкуватися російською мовою почав у 1870-х рр., українською – у 1880-х рр. В його творчій спадщині – вірші, театральні огляди, публіцистика і науково-популярні нариси. Доробок Бердяєва сягає більше тисячі праць. Тематика творів: суспільно-політичні рухи, національно-визвольна боротьба. Як поет, оспівував працю, кохання, природу, рідний край. Бердяєв листувався з багатьма діячами української культури, був у дружніх стосунках з Лесею Українкою. Автор майже ста віршів українською мовою, чимало їх опубліковано у Галичині й Буковині І.Франком і О.Маковеєм. Перекладав М.Старицького, Ю.Федьковича, Д.Мордовця, М.Вороного російською та німецькою мовами, І.Сурикова, Ф.Фрейліграта— українською..

БІЛОКАМ'ЯНА

На спомин Москви

Господь мене благослови

Втікти з нуднійшої столиці,

Нема у світі гірш Москви,

Пріч —з сього пекла і в'язниці!

Не можна дихати грудям

Проміж дурною кацапнею,

Як раб, коло рабів ти сам

Тут одурієш вкупі з нею!

Лиш добровольці-шпигуни

Там завше із тобою рядом;

В мозку читати хтять вони,

Житє твоє зробити адом...

В літературі там донос

Панує та цвіте усюди;

А скільки горя, скільки сльоз

Правдиві й щирі знайдуть люди!..

Мов в діжку п'є і жре Москва,

Навісна, проклята, несита,

Погані кидає слова,

І в гріх, і в сором оповита...

Шинок та непотрібний дім

Стара шанує тільки шкура,

А правдою, добром святим

Гординь розпутниці натура;

Побачить волю в кайданах —

Ось «патріотці» що по серцю...

Свободним душам на острах

Вона бажа завдати перцю...

Та ще церкви будує — се

За подлость небесам заплата.

І поміч нуждарям несе,

Бо грошей в неї є багато!

Та храм сей і піддержка та

Перед Христом не много варті,

Се справедності — срамота,

Над нуждою пекельні жарти...

Зостатись я не можу тут, —

Содом сей і Гоморру кину:

Поки не грянув Божий суд,

Вернусь на чесну Україну!

1899

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...