Роман Коваль: життєві засади й істини

Мовби не так давно вітали ми достойника на його п’ятдесятиліття. Та в круговерті черговий десяток збіг дуже швидко. Утім, не марно. У цього представника роду людського жоден день не проходить у бездіяльності. Тому за його плечима — майже 3000 дописів і заміток у різних часописах, десятки книжок (як особисто написаних, так і впорядкованих), 13 сценаріїв документальних стрічок, цілий ряд радіопередач, які тривали роками.

Народе мій, замучений розбитий, мов паралітик той стоїш на роздоріжжі

Почну з Вас, Петре Олексійовичу. Ми українці довірили ВАМ нашу справу у складний для нашої Батьківщини час. Очевидно, що цей складний час вплинув на результати Вашої діяльності як лідера нації, і тому багато чого я мушу простити Вам, хоча гнітять мене справедливі докори, які посилає Вам мій народ, але чи не було їх і тоді коли Пророк Мойсей вів свій народ пустелею з Єгипетського рабства? Петро Олексійович, я хочу з докором Вас запитати, як Ви, як гарант Конституції, допустили що ЦВК зареєструвала кандидатом у президенти людину, яка не відповідає критеріям закону про вибори президента України?

“Історія об Аттилі, королі гунському”

Ця дуже важлива, малознана, ніким ще належно не прокоментована праця прийшла до нас через інші мови, а отже дещо в зіпсованому вигляді. Починаючи із самої назви, яка в джерелі подається як “Історія о Аттілі, королі угорськом”, і з підміни гунів на угорців. Приписування якогось певного полководця до інших народів не новина. Але тут цілий народ видається за інший. Натомість угорці прибули на територію сучасної Угорщини з первісної батьківщини між Волгою та Уралом лише в ІХ ст. - майже на п’ять століть пізніше володарювання Аттили. Тому ніякої мови не може бути про те, що гуни це угорці.

ДУША МОСКАЛЯ І ДРАГОМАНІВСТВО

Сила Леніних, Малиновських, Круглових (а завтра, може, нових Віталіїв і Храповицьких) є силою одержимих дияволом. З Євангелії знаємо, які пута розривали вони! Але теж знаємо з Євангелії, яка сила може їх повалити. До цієї останньої і звернуться ті, які звалять московського «колоса на глиняних ногах». Боян козацтва українського, автор «Енеїди», нагадував нам про це не раз, що «без богів ж людська моч – пустяк».

Трохи більше про Бандеру

Цьогоріч українська спільнота відзначає 110-річний ювілей від дня народження видатного політичного діяча, одного із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голови Проводу ОУН(Р) Степана Бандери. На Львівщині, звідки родом видатний українець, 2019 рік проголосили роком Степана Банддери. Проте, ця історична постать досі залишається недосконало вивченою. Як урок просвіти — наша розмова про Бандеру з подільським літературознавцем та краєзнавцем Валерієм Куфльовським.

ВАС чи ВАКС? Вищий антикорупційний суд: як правильно утворити абревіатуру

2 червня 2016 р. Верховна Рада внесла зміни до Конституції, зокрема переписала й ст. 125, згідно з ч. 4 якої в Україні «можуть діяти вищі спеціалізовані суди». Того ж дня ухвалено новий закон «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, у ст. 31 котрого передбачено, що вони в нас діють. Одним із них мусив стати Вищий антикорупційний суд. З його розбудовою не дуже квапились, але міжнародний тиск довершив справу — дітищу таки бути. Проте у вдумливих людей сміх викликає дивна спеціалізація. Склалося враження: ті, хто розробляв закон, рожевого уявлення не мають, що ж воно таке.

ПОЛЬСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ

В польських джерелах стверджувалось, що “ґрунти Гуманський та Звенигородський” почали залюднюватись тільки наприкінці ХVІ ст. Злісна неправда. У ці часи польські колонізатори накинулись на згадані землі. А місцеві козаки, уходники з Волині, Київщини, західного Поділля та Галичини жили тут і раніше. Польська влада не хотіла тих поселян визнавати законними, називала їх “подлєйшими”, бо від них, мовляв, “нема ніякого пожитку та послуг”. “Не будучи урожоними боярами — шляхтою, і невідомо звідки прийшлі, називають себе боярами, тримають під собою селища, іноді не несуть ніякої служби”. (Архив Юго-Западной России, ч.7,т.2. – К., 1890, с. 56).

• Всі статті