Культура і наше майбутнє
02.08.2008 | 15:08 Любов Чуб
Що таке "культура"? Яке походження цього слова? Культ-ура, або ура культу. Очевидно, ми захоплено вітаємо, возвеличуємо культ. Напрошується питання: культ чого або культ кого? Продовжуємо дослідження. Слово "ура" означає найвищий емоційний стан людини, коли вона, так би мовити, знаходиться поруч з найвищою сутністю - Богом (у наших давніх предків такою сутністю був Бог Ра (Отець Ора), тому - поруч з Ра, або у Ра). Таким чином, культура — це культ стану людини в момент наближення до свого Творця
Історія виникнення, існування, розквіту та занепаду цивілізацій і окремих держав свідчить про те, що їх розвиток відбувався за умов шанування та подальшого розвитку надбань попередніх поколінь. Там, де новоутворена держава розпочинала будувати свою життєдіяльність "з нуля", на принципах, які не враховували попередніх надбань народу, передусім у сфері духовності, не дотримуючись загальнолюдських етичних норм, а то й зовсім їх заперечуючи, - її очікував кінець. А коли ця суспільна структура до того ж оголошувала себе імперією, включаючи у свої великодержавницькі інтереси ледь не весь світ, її існування закінчувалося рано чи пізно крахом. Приклад з недавнього минулого - Радянський Союз, який проіснував зовсім недовго -кілька десятиліть. За планетним годинником це - хвилини, за годинником Всесвіту - мільярдні долі секунди.
Найпершою ознакою культурної людини, культурної сім'ї, культурних відносин у будь-яких суспільних групах та структурах і, звісно, найвищих -державних, є дотримання загальнолюдських норм життя, вироблених людством. І головна з цих норм - повага до іншої людини. Це - ази етики. Не будемо коментувати численні ситуації, вчинки та висловлювання окремих людей, які вочевидь не знайомі з цими азами. І Бог з ними, цими людьми - хай би собі жили на Землі за своїми правилами і відповідали, як прийде час, за свої вчинки особисто перед лицем Творця, якби... Якби вони не займали тих постів, які зобов'язують дотримуватися етичних норм та бути для інших взірцем висококультурної людини. З телеекранів та через радіоефір вони намагаються нав'язати усім зовсім інші, далекі від етичних, норми поведінки. Усі надбання у сфері духовності ними перекреслюються, а норми загальнолюдської поведінки скасовуються. Найстрашнішим є те, що ми до цього звикаємо, не обурюємося, у найкращому випадку - гірко посміхаємося. Поведінка міністрів — діючих та бувших, висловлювання столичного мера, "вистави" у залі Верховної Ради ... Вже не кажучи про невиконання значною частиною депутатів своїх прямих обов'язків організовувати життєдіяльність країни та про відкриту неповагу до свого народу. Неповага ця проявляється у небажанні вирішення проблем села, медицини, освіти та інших сфер діяльності і великому бажанні вирішувати свої особисті питання. Ми звикаємо до безкультур'я (по суті — злочину проти суспільства, а значить - Бога), яке пропагується на найвищому рівні — рівні керівництва державою!
Народ - мудрий. Це - аксіома. Та вона слушна для тих часів, коли народ, як могутнє дерево, спирається на свої корені, які століттями та тисячоліттями по краплині вбирали у себе цю мудрість. Так, ми були мудрими, коли дотримувались тих надбань, що залишили нам наші предки. Та у нас цю мудрість постійно намагались відібрати то приєднанням до інших народів ізшматуванням нашої землі та роз'єднанням сімей, то нав'язуванням чужих українській душі віри або ідеології. Наші корені частково порубані та понівечені, частково оплетені в'юнами неправди та ліанами облуди, тому спиратися на них нам дуже важко. І якщо ми не заходимося зміцнювати наше українське дерево, звільнюючи його коріння від своїх та чужорідних в'юнких паразитів, а крону від гнилого та сухого гілля - життя наше ще довго буде проблематичним, а майбутнє - примарним.
Чому ми допустили до влади осіб із злочинним минулим, людей з відкрито аморальною поведінкою, мільйонерів та мільярдерів, що володіють нашим же капіталом, який вони свого часу прибрали до своїх нечистих рук і називають "своїм великим бізнесом"? Чому ми дозволили себе зрадити після помаранчевої революції і після цієї зради опустили руки та зневірились у собі? Пояснення просте - відсутність мудрості. У більшості своїй ми забули про своє коріння, ми забули закони та заповіти своїх предків, ми забули свою історію. Для когось ця історія починається з проголошення незалежності нашої держави, для когось — з радянських часів, для когось - з часів існування держави Російської, для інших - з початку хрещення Русі. І лише для небагатьох — з дохристиянського періоду, часів існування Трипілля - цивілізації, якою було закладено основи подальшого розвитку всього людства. Та більшості із нас, заклопотаній добуванням хліба насущного, взагалі не цікаво знати, ким були наші предки та яке їх значення у Всесвітній історії. Тому і правлять нами ті, хто розпочав нашу незалежність "з нуля", нав'язуючи свої норми поведінки, часто - дикунські, викривлений світогляд, бездуховність і аморальність. А чи матимемо ми за таких умов гідне майбутнє?

