Гераклові Стовпи і Гора Муз знаходяться на українській землі
Вийшла нове історичне дослідження Сергія Піддубного „Українські святині та символи”. Автор розповідає про досі нікому невідоме унікальне святилище-обсерваторію в Ульянівському районі на Кіровоградщині і подає її фотознімки; наводить факти про те, що Гераклові Стовпи були на нашій землі і також друкує їх фотографії; доводить, що Гора Муз Гелікон – це сучасна Кам’яна могила неподалік Мелітополя і підтверджує свої висновки працями Геродота, Гомера та Гесіода. По-новому також тлумачаться давньоукраїнські пам’ятники і символи. Нижче читайте уривки з книги.
Сліди Первосвятителя Рами в українській історії
Серед найбільш посвячених особистостей історії був Первосвятитель Рама. Народився Рама на території нинішньої України. За Едуардом Шуре, Рама це – “перший Творець орійської релігії, який виступав з лісів древньої Скитії в подвійній тіарі завойовника і Посвяченого, що ніс в руці містичний вогонь, той священний вогонь, від котрого загориться духовне світло всіх орійських народів».
Треба бути головою, а не хвостом
Я адресую вас до роботи трьох видатних англійських політологів Макніла, Макраме і Крена “Історія англійської (мови)”, ці автори доказали, що і англійська, і всі інші індоєвропейські мови походять з мовного середовища Середньої Наддніпрянщини. Нашу пракультуру шанують іноземці, а ми не хочемо знати про свою історію, ніби соромимося самих себе.
Український фольклор і глобалізація
Усна народна традиційна культура для України завжди відігравала вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної ідентичності й перспективи існування. Нині історія, писав академік Іван Дзюба декілька років тому, дає Україні шанс самоздійснення, хоч і „надто складна комбінація сприятливих умов потрібна для його справдження”, бо „глобальна ситуація вносила і вноситиме свої істотні, часом геть несподівані, корективи і в перспективи розвитку національних культур, і в їхні „діалоги”, а тому необхідне „реальне освоєння всієї повноти культурної спадщини, перетворення її в актуальний чинник самоусвідомлення суспільства...”1.
Український літопис вбрання
Тема дослідження процесів та умов формування українського національного вбрання, як найвиразнішої складової етнокультурного явища, має пріоритетне значення у вивчені української культури. Впродовж останніх 50-ти років українські науковці розглядали окремі аспекти історії вбрання, акцентуючи, в основному, вивчення сільського костюма. Така тематична звуженість досліджень фактично загальмувала на довгий час розвиток однієї з найважливіших галузей вітчизняного культурознавства – історії формування українського національного вбрання, яке нарівні з мовою є визначальним показником етнічної самодостатності.
"Павуки" й після Різдва при ділі
Для більшості сучасних українців надвечір’я Різдва і Богоявлення викликають переважно гастрономічні асоціації, пов’язані з 12 пісними стравами, зокрема кутею. Зі святковим антуражем складніше. У Наддніпрянській Україні вже призабувся символічний солом’яний «дідух» — своєрідний язичницький ієрарх зимових свят, що в дохристиянські часи уособлював божество, котре опікувалося людськими долями й виконувало певні бажання. Господарі колись шанобливо вносили «дідуха» до світлиці перед Різдвом і ставили на покуті.
Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського
В Україні глибоко шанують пам`ять основоположника вітчизняної психолого-педагогічної думки, учителя учителів Костянтина Дмитровича Ушинського. Педагогічний геній Ушинського відіграв велику роль у розвитку освіти, школи і педагогічної думки українського народу. Ушинського ми називаємо Учителем серця. Він розвиває педагогічну науку і разом з тим філософію серця, суто українську філософську систему душевно-сердечних і душевно розумових почувань.
