Володимир Сергійчук

Трагедія двох народів, а урок для всіх сущих

Коли навесні 1917 року солдати Волинського полку в Петрограді зініціювали під синьо-жовтим прапором Лютневу демократичну революцію, то українство озвалося на цей почин багатотисячними маніфестаціями в усіх куточках Російської імперії. Відомий єврейський діяч Соломон Гольдельман, визнавав, що тоді "росіяни в Петрограді, а жиди в Києві не вірили своїм очам, просто не могли повірити, що справді існує велика нація, що її люди звуться українцями, і велика країна, яка має назву Україна"

Віктор Радіонов

Моральні авторитети: дуті та самозвані

Під час перегонів чи то сам В. Зеленський, чи то хтось із його гурту заявив про необхідність «винести мову за дужки». Я ж у своїх міркуваннях вирішив «винести за дужки» самого В. Зеленського, як і його поплічників та їхніх виборців. Оцінімо, що являв собою протилежний табір! Можливо, це дасть змогу незашореним зрозуміти, чому поразка стала такою розгромною… Якщо переінакшити відомий вислів В. Леніна, кожна влада лише тоді чого-небудь варта, коли вона вміє захищатися;

Роман Коваль

Тобі, мій краю дорогий, складаю я свою присягу

На початку 1917 року широкого розмаху набула українізація частин російської армії. Активну участь у ній взяв і Петро Болбочан. Він сформував 1-й Укра¬їнський республіканський піший полку складі 5000 вояків. Болбочан планував українізувати весь 5-й армійський корпус, але ця ідея луснула. Більше того, москалі спробували знищити 1-й Український полк. Болбочан відповів рішуче — арештував Солдатський комітет 5-го корпусу, обеззброїв частину вороже налаштованих солдатів і старшин.

На знімку. Михайло Середа, автор споминів про Семесенка
Роман Коваль

Війна на сльози не вдаряє

"Війна на сльози не вдаряє, методи її назавше виключають і серце, і жалі, і сльози. Большевики стали на правдивий шлях, коли оголосили свій терор, якого ще не зазнавали люди на білому світі. Або, або... Большевицькі методи у нашій боротьбі єдині і для нас, для нашої перемоги. Просякнутий такою вірою, я, признаюсь, наказав вирізати місцевих Жидів дощенту. Я мав цим терором попередити все жидівське населення України, що їх теж чекає ця недоля, наколи вони не кинуть своєї праці в рядах наших ворогів. Цим актом я мав вплинути і на Петлюру, який намагався і ворога подолати, і не пошкодити його здоров'ю".

Віктор Радіонов

Уряд, філологи і правопис як справа свідомих громадян

Якщо нововведення таки дістануть право на життя, то як непридатні доведеться викинути на смітник теперішні словники, довідники, підручники й посібники з мови. З ними вже не можна буде звірятися. Те саме стосується й різноманітних комп’ютерних програм перевірки на правильність. Усі враз стануть «недописьменними». Чи підраховував хтось, скільки потрібно виділити коштів на нові книжки, на перенавчання? Хто платитиме за пусте честолюбство й непогамовну затятість далеких від життя осіб?

Сергій Піддубний

Гано і Бус (Уривок з книги "Славетні предки українців")

у ХVІІІ ст. на Північному Кавказі було знайдено пам’ятник Бусові з рогом у руці, в панцирі, з луком при поясі, зображеннями сонячних символів, тотемів та написом, в якому він називається Умом (Ом), Будителем (Побуд), Орієм (Яром) і Царем (Сар)... Цікавий факт: пам’ятник нібито стояв на невеликому кургані неподалік м. П’ятигорськ. Однак чомусь до його виявлення причетні люди з України. Зокрема, у 1849 р. за наказом головнокомандуючого військ на Кавказі і намісника Кавказу М. С. Воронцова (він же був губернатором Новоросії – південь України) член Одеського товариства історії А. Фіркович перевіз пам’ятник до П’ятигорська...

В. С. Мороз

Повернення Ісаака Мазепи

Сучасному читачеві мало що говорить ім'я Ісаака Прохоровича Мазепи. І не дивно. Даремно його шукати на сто¬рінках українських та російських радянських енциклопедій та довідників. Більше 80 років це прізвище всіляко замовчу¬валось, а якщо і згадувалось, то обов'язково із ярликом "український націоналіст", "український буржуазний націо¬наліст", "лютий ворог українського народу" і т. п. Його праці не допускались на територію України і СРСР. Деякі із них зберігались в спецхранах найбільших книгосховищ і прак-тично не були відомі не тільки широкій читацькій аудиторії, але і вузькому колу спеціалістів-істориків.

Віктор Радіонов

Новий правопис і буква закону: чи все гаразд?

22 травня 2019 р., готуючись піти в небуття, Уряд Володимира Гройсмана гамузом і без обговорення прийняв кілька десятків постанов і розпоряджень, назви яких зачитав Прем’єр-міністр. Зокрема, громадян «ощасливили» й свіженьким зводом мовних законів (постанова «Питання українського правопису» № 437). Наголошено на меті — «забезпеченні конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм». Однак це щонайменше видається дивним, оскільки державний статус мови від правопису не залежить, а вираз «уніфікація вживання правописних норм» викликає сміх, адже норм не вживають, а дотримуються. Крім того, сам спосіб ухвалення рішень свідчив: щось там нечисто.

Сергій Піддубний

Чи був у VІІ столітті до нашої ери Ізраїль

У видавництві ФОП Стебеляк побачила світ книга С. Піддубного «Славетні предки українців». Це своєрідний відгук на заклик Юрія Липи, який писав: “Даймо нашої теплої крові, нашої радості і прихильності позичмо минулому, а вони всі оживуть і прийдуть нам на поміч, нашій волі до висловлення себе. Прийдуть як висловники найглибшого інстинкту нації”. Попри те, що в історичних джерелах багато подій і походів, назви місцевостей, імена дійових осіб перекручені та переінакшені, автор знаходить чимало фактів, які підтверджують правдиве походження достойників, місця їх діяльності та подвигів. З книжки постають особистості, що творили історію, постає могутній народ – народ-творець, народ-переможець і народ-сіяч із щонайменше тритисячолітньою історією.

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...