1. Коли і де насправді був "Ноєвий потоп"
Про всесвітній, або "Ноєвий" потоп так чи інакше згадується майже у всіх релігіях світу. Про нього написано сотні дисертацій, знято десятки фільмів, мільярдами розтиражовано Біблією та іншими книгами. Існують переконання, що землю залило водою приблизно 12 тисяч років тому. Внаслідок цього нібито загинуло все людство, окрім Ноя, його дружини, синів Яфета, Хама, Сима та невісток. Книга Буття (гл. 10) доволі детально описує, кого потім привели на світ Ноєві сини, таким чином відродивши рід людський.
Хто вони – біблійні північні орди Гомера?
На це питання дає відповідь карта Дніпра, яку розшифрував у своїй новій книжці «Найдавніші пам’ятки України» Сергій Піддубний. Ця карта вперше була надрукована в Амстердамі у 1643 році, але ніхто раніше не спробував прочитати на ній коментарі здійснені латинською мовою. А тут міститься багато цікавих відомостей, які наочно підтверджують, що історія України, як і загалом людства, була грубо сфальшована. Нижче подаємо уривок із глави «Перші географічні карти» та окремі частини карти Бористену.
До і після 125-річчя отамана Зеленого
Великих людей рано чи пізно народ причисляє до національниї героїв. Саме таким є Данило Терпило – Отаман Зелений. Шлях до всенародного визнання цієї героїчної постаті тернистий. Для цього треба, щоб у свідомості українців відбулася зміна нав’язаного десятиліттями радянської пропаганди образу «бандита Зеленого» на світлий образ Отамана Зеленого.
Жид у вертепі
На початку грудня керівництво Українського Католицького Університету, що у Львові, закликало відмовитися від образу Жида у вертепі – українській звичаєвій різдвяній виставі. Значною частиною громадськості це було сприйнято різко негативно – як замах на українську Традицію. «Ми були готові до того, що будуть протести. Це нормально. Нам важливо, щоб почалася дискусія» – заявив віце-ректор УКУ Мирослав Маринович. Прокоментувати ситуацію ми попросили Ігора Каганця – дослідника цивілізаційних процесів, автора книги «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень».
Б’є – значить любить?
Вийшов 25-й номер літературно-художнього, культурно-просвітницького та історико-публіцистичного журналу «Зоря вечорова» (м. Комінтернівське, Одеської обл). На його сторінках читачі можуть прочитати уривок з роману Сергія Піддубного «Таємниці останніх дажбожичів», оповідання Василя Мороза «Ясуни», публіцистичні виступи Володимира Гонського, Ігора Лосєва, Леоніда Залізняка, Олександра Горобця, ознайомитися з новими книжками тощо. А увазі читачів пропонуємо передову статтю із журналу його редактора Дмитра Мартинюка.
Купуй кіровоградських, а хто не продається – знищуй! (або як убивають наш театр)
Днями відбулися збори трудового колективу Обласного музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького, на якому голова обласної ради М. Ковальчук намагався представити театральній трупі їхнього нового директора І. Спинула. Дійство, що там розігралося приголомшило всіх присутніх (навіть, самих ініціаторів цього безпрецедентного вторгнення у діяльність творчого колективу).
Старокиївська Колуня-Ступа
На початку ХХ ст. видатний український археолог Вікентій Хвойка на Старокиївській горі (м. Київ) розкопав стародавню споруду з каміння. Вона мала еліпсовидну форму (4,2 х 3,5 м) і чотири виступи. Неподалік із західного боку було виявлено масивний стовп з обпаленої глини. Навколо лежали кістки й черепи тварин. Споруду було вирішено вважати капищем, на якому здійснювали жертвоприношення. Однак, звернемо увагу на овальну форму споруди і на виступи, прибудовані в північно-східному, східно-південному, південно-західному та західно-північному напрямках.