Станіслав Рудик Олександр Глухий

Дуб і яблуня. Уривок з книги «Становлення тваринництва та лікувальної справи на Синській землі».

Хоча представники християнства намагалися знищити віру у дуба та самі дерева, але у Біблійній традиції дуб займає особливе місце (Біблія писалася на основі праукраїнських ведичних книг). Дубова емблема Ісуса Христа є символом твердості у вірі і чесноті. Хрест розп’яття також був виготовлений із дуба. Для семітів дуб є символом гордості і зарозумілості.

"Що стосується Росії, то її можна згадати лише як власницю величезної кількості накраденого майна, яке їй доведеться повернути в день розплати". Афоризми про Московщину і москвинів

Якщо росіянам надати можливість вибрати собі ватажка, вони вибирають найбрехливішого, найпідлішого, найжорстокішого, разом з ним убивають грабують ґвалтують, згодом звалюють на нього свою провину. З часом церква проголошує його святим. Михайло САЛТИКОВ-ЩЕДРІН

Михайло Рудницький

"Навіщо писати ще одну книжку, коли вже існує стільки інших кращих?" Афоризми Михайла Рудницького

Михайло Рудницький (1889-1975) - визначний літературний критик, літературознавець, публіцист, письменник, перекладач. Народився в м. Підгайці на Тернопіллі, закінчив Бережанську гімназію. Здобув ступінь доктора у Львівському університеті, навчався у Парижі і Лондоні. Творча доля найбільше була пов'язана зі Львовом, культурний рівень і настрій якого він довго визначав як критик-модерніст...

Сергій Піддубний

Дажбога у псальмі підмінено на царя, а Перуна – на царевого сина

Розумію – важко повірити твердженням, що Біблія скомпільована зі скитських (давньоукраїнських) книг, що ніякого царя Соломона не було, а був скитський поет Солон, з якого вигадали мудрого царя Ізраїлю, що Христос насправді був язичником і відстоював батьківську віру, а не створював нову, і т. п. Воно й не дивно – позбуватися стереотипів не проста річ. Сьогодні до своїх доводів, наведених у публікаціях “Хто був прототипом мудрого царя Соломона і таємниця кратера царя Аріанта” (http://www.yatran.com.ua/articles/532.html), “Христос – язичник” (http://www.yatran.com.ua/articles/742.html) тощо, хочу додати ще псалми.

Докія Гуменна

МІЙ БОРГ СЕРГІЄВІ ПИЛИПЕНКУ

Мої спогади про Сергія Пилипенка не вельми багаті, бо я жила постійно в Києві і лише час від часу бачила Сергія Володимировича. Не сумніваюся, про цього чільного діяча у становленні української пореволюцїйної літератури напишуть більше й ґрунтовніше ті, що близько знали його і були в щоденному контакті з ним, але нехай і мої фрагменти допоможуть встановити неспотворений образ людини, яка дбала не за свою особисту кар'єру, а за долю українського письменства.

Сергій Піддубний

Христос – сонцепоклонник

І ось тут ми знаходимо ще одне підтвердження, що Ісус язичник. Цю історію Едуард Шуре [158, с. 389] переповідає таким чином. Разом зі своїми учнями Ісус утікає до язичницького міста Кесарія. Тут Ісус пішов до невеликого храму, що був збудований на честь язичницького Бога Пана, і де було багато зображень язичницьких божеств. Ісус побачив у них “лики божественної краси, сяючі образи якої Він носив у своїй душі”. Тобто Він прийшов до рідних Богів, щоб звірити свої думки та вчинки, й шукав підказки, як діяти далі. І Він її знаходить. Саме в Кесарії Ісус вирішує повернутися до Єрусалиму й “випити свою чашу до дна”.

Сергій Піддубний

Чи можна довіряти картам Клавдія Птоломея? Або як називалися в давнину наші міста і племена

Вище на крутому згині ріки бачимо місто Serimum. Якщо врахувати, що “um” традиційне латинське закінчення (чоловічий рід), то справжня назва міста: Serim – “се рім”. Дивуєтеся? Однак про те, що Рим це дніпровське місто, було відомо ще Нестору Літописцю. Він згадував його в розповіді про апостола Андрія: “І захотів він (Андрій. – С. П.) піти в Рим, і прибув в устя Дніпрове, і звідти рушив по Дніпру вгору” [76, с. 3]. Щоправда, ніхто не хоче вірити, що в Нестора йдеться про дніпровський Рим. Тепер ми бачимо підтвердження цьому і в Птоломея. Підтверджують це і “римські” топоніми біля сучасного міста Верхньодніпровська.

Олекса Різників
Дмитро Дроздовський

Словогрона Духу від поета-мовознавця

Мушу зазначити, що чимало епізодів із життя О.Різниківа – свідчення незламності його позиції, яка передбачала патріотизм у найкращому і не викривленому розумінні. Це справжня любов до України і готовність пройти концтабори заради утвердження своєї української мови, якої митець ніколи не зрікся під пресом радянського терору. О. Різників у 1959-61 рр. був репресований за антипартійну листівку. Його "Словогрона духу" виходять в Україні через майже п'ятдесят років, саме тоді, коли Комуністична партія нарешті заборонена в нашій державі.

Сергій Піддубний

«Старі часи - то наше благо». Інтерв’ю журналу «Слово жінки» (№1, 2016 р.)

Нічого греки не дали світові - тільки крали і видавали чуже за своє. Наприклад, міти про Геракла і багато інших - то насправді наші міти. Київський письменник Славомисл ще в XII столітті писав, що відомий філософ Піфагор був росич, а не грек, справжнє ім'я іншого, нібито грецького філософа Геракліта Ефеського, - Любомудр, Анахарсиса - Всеслав, Анаксагор - виходець із Києва-Бусовграда на ім'я Яровіт... Тож не дивно, що Михайло Грушевський називав греків «всесвітніми хитрунами та крутіями», а Григорій Богослов у «Слові, як слов'яни кланялися ідолам» - «блядивими жертвами».

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!