Сергій Піддубний

БОГООБРАНИЙ НАРОД (Третя частина лекції)

На моє переконання, теорія богообраності, яку вигадали євреї, це одна з форм шовінізму, спроба поставити себе вище над іншими. Однак, якщо на те пішло, спробуємо розібратися, хто має найбільше право називатися богообраним чи Божим народом? Візьмемо так звані давньогрецькі міти і звернемося до тої, кого в давнину вважали матір’ю всього живого на землі.

Олексій Довгий-Степовий

На семи вітрах

Зовсім нещодавно видавництво «Полтавський літератор» видало книгу про історію одного невеличкого села із Кіровоградщини «На семи вітрах». Нині його немає на карті, в післявоєнній пертурбації воно увійшло до складу села Межирічка Голованівського району. А називалося село Юридівка. Автор книги відомий на Полтавщині журналіст і письменник О. Довгий-Степовий є його вихідцем. З великою любов’ю і шаною Олексій Євгенович розповідає про складні долі села та його мешканців. До уваги читачів невеликий уривок із чи не найтрагічнішої сторінки історії як села так і України.

Сергій Піддубний

Цифра зі стелі. Але записана в енциклопедії («Україна молода», 20 грудня 2007 р.)

Та кілька років тому на мене вийшла одна одеська дослідниця єврейських жертв в Україні. Вона попросила прокоментувати архівний документ, копію якого незабаром я отримав. Це — довідка за підписами голови сільради Мацєєва і секретаря Непотенка від 5 січня 1946 року, направлена в Одеський обком (тоді район належав до Одеської області) про наслідки війни в селі Голованівськ. У перших же рядках ішлося про людські жертви: «За период оккупации извергами расстреляно 869 человек евреев». І все. Більше нібито тут ніхто, крім євреїв, і не мешкав.

Сергій Піддубний

Діалектизми Голованівщини

Кожне українське слово то Божий дар. Ним фіксується філософія нашого життя – вірування, культура, звичаї та традиції, наші радощі і болі. Це наш образ і характер. Навіть не усвідомлюючи того, через мову ми маємо постійний зв’язок із нашими пращурами, а отже перебуваємо під їхнім духовним захистом. Тому з певністю можна говорити: кожне наше слово то наш Оберіг.

Ярина Світла

У Криму хвороба вже є, та невідома поки що її назва

Зустрілася із знайомою жінкою з Криму, питаю чи вона не помітила, що люди, які народились і жили в Криму, стали трохи дурні. Вона каже: «так, хвороба вже є, та ще невідома її назва». І тут я їй розповіла, як спостерігала за чоловіками, що вертались через 20-30 років з Афганістану. По поверненню вони пробували поселитись у місцях народження та продовжити життя і їм це не вдавалося. Один з них, Іван, переповів свою історію.

Станіслав Рудик Олександр Глухий

Дуб і яблуня. Уривок з книги «Становлення тваринництва та лікувальної справи на Синській землі».

Хоча представники християнства намагалися знищити віру у дуба та самі дерева, але у Біблійній традиції дуб займає особливе місце (Біблія писалася на основі праукраїнських ведичних книг). Дубова емблема Ісуса Христа є символом твердості у вірі і чесноті. Хрест розп’яття також був виготовлений із дуба. Для семітів дуб є символом гордості і зарозумілості.

"Що стосується Росії, то її можна згадати лише як власницю величезної кількості накраденого майна, яке їй доведеться повернути в день розплати". Афоризми про Московщину і москвинів

Якщо росіянам надати можливість вибрати собі ватажка, вони вибирають найбрехливішого, найпідлішого, найжорстокішого, разом з ним убивають грабують ґвалтують, згодом звалюють на нього свою провину. З часом церква проголошує його святим. Михайло САЛТИКОВ-ЩЕДРІН

Михайло Рудницький

"Навіщо писати ще одну книжку, коли вже існує стільки інших кращих?" Афоризми Михайла Рудницького

Михайло Рудницький (1889-1975) - визначний літературний критик, літературознавець, публіцист, письменник, перекладач. Народився в м. Підгайці на Тернопіллі, закінчив Бережанську гімназію. Здобув ступінь доктора у Львівському університеті, навчався у Парижі і Лондоні. Творча доля найбільше була пов'язана зі Львовом, культурний рівень і настрій якого він довго визначав як критик-модерніст...

Сергій Піддубний

Дажбога у псальмі підмінено на царя, а Перуна – на царевого сина

Розумію – важко повірити твердженням, що Біблія скомпільована зі скитських (давньоукраїнських) книг, що ніякого царя Соломона не було, а був скитський поет Солон, з якого вигадали мудрого царя Ізраїлю, що Христос насправді був язичником і відстоював батьківську віру, а не створював нову, і т. п. Воно й не дивно – позбуватися стереотипів не проста річ. Сьогодні до своїх доводів, наведених у публікаціях “Хто був прототипом мудрого царя Соломона і таємниця кратера царя Аріанта” (http://www.yatran.com.ua/articles/532.html), “Христос – язичник” (http://www.yatran.com.ua/articles/742.html) тощо, хочу додати ще псалми.

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!