Кому Боги відкрили свої таємниці

Щойно вийшла нова книга Сергія Піддубного «Кому Боги відкрили свої таємниці». На численних маловідомих артефактах, пам’ятках і документах в 17 розділах (Святилища, Небесні світила, Печерні храми, Криті храми, Кургани, Пам’ятники, Символи і атрибути, Тотеми, Колесо і віз, Зброя, Писемність, Географічні карти, Міста, Календарі, Посуд, Одяг, Мистецтво) книга доводить, кому насправді відкрилися таємниці творення сучасної цивілізації. Вміщено понад 300 ілюстрацій, в т. ч. унікальних. Видання повнокольорове.

ПОРАДИ ВІД ВОЛХВА

Я маю рівно те, і рівно стільки, чому я відповідаю, на скільки заслуговую, не більше – не менше, чи стосується це відносин з людьми, роботи чи грошей. Якщо я не можу любити людину, смішно вимагати, щоб ця людина любила і мене. Так що всі мої претензії безглузді. І разом з тим, коли я сам вирішую змінитися – змінюються і оточуючі навколо мене люди (в кращу сторону)

Павло Гриценко

Непроминальний досвід розбудови української мови

Лексикографічна спадщина В. Дубровського, як і багатьох інших лексикографів 20-х рр. XX ст.11, не втратила свого значення як цінне свідчення історії філологічної думки і практики мовного будівництва, джерело для вивчення історії лексичного складу української мови, а також як моральний імператив - заклик до чину в нових умовах України початку XXI ст. Водночас, як засвідчує сучасна лексикографічна практика, лексикони доби Українського Відродження зберігають значний за обсягом словниковий матеріал, не освоєний наступними поколіннями словникарів.

Сергій Піддубний

Такого про Ісуса Христа ви більше ніде не прочитаєте

Перед арештом Христос разом зі своїми учнями тікає до язичницького міста Кесарія. Тут він пішов до невеликого храму, що його збудували на честь язичницького Бога Пана і де було багато зображень язичницьких божеств. Ісус побачив у них “лики божественної краси, сяючі образи якої Він носив у своїй душі” [158, с. 389].

Сергій Шелухин

Добра слава стоїть на добрих ділах на благо народу й рідної землі

Полягти в боротьбі за волю Батьківщини чи за визволення й свободу свого народу вважається в усіх народів за найпочеснішу смерть. Вона є свідченням патріотизму і самопожертви за рідний край і народ. Імена полеглих борців і діячів — у великій пошані і прославляються. Так твориться народний культ героїв і діячів-патріотів, а з ним і школа та приклад патріотизму для нащадків. Так виховується історична пам'ять народу і складаються національні традиції й легенди про чини патріотів, яких не забувають. Вони духовно злиті з нацією і живуть у народній пам'яті в ореолі вічної слави, що творить для народності традиції вищого.

Теогнід

Ніхто не умудрився ще з дурня зробить мудреця, з негідника — гідного мужа

Поета Теогніда (VІ ст. до н. е.), як і всіх стародавніх поетів, приписують давній Греції. Проте після уважного прочитання його елегій приходиш до однозначного висновку – жив він на українській землі. Якою мовою писав, на жаль, невідомо, бо, звісно, оригіналів його творів не збереглося. Своїми повчальними елегіями він переважно звертається до скита Кірна. Багато чого є важливим і для сучасного читача (Переклад А. Содомора).

Василь Стус

Міцкевич казав, що Україна — край співців. Чи не діждем ми того, що співці стануть Україною? (Лист Стуса до Малишка)

Я чув таку думку, що десять-двадцять Довженків могли б багато чого зробити. Але звідки ж бути цим Довженкам зараз, в цьому спокійному болоті, яким видає мені часом духовна Україна? Адже він знявся на повені 20-х років, на масовості соціальних і національних змагань широкого загалу, а тепер повені ж нема... Ріка, сказати б, висихає. Індія звільнилася на гандизмові, який став масовим. Це диво — для нас.

Валерій Куфльовський

СИМВОЛИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНДЕНТИЧНОСТІ (До 100-річчя затвердження Тризуба державним гербом УНР)

Невтомні дослідження західних, особливо германських, учених символістів з потоком 19 та 20-го століть змусили найбільш неупереджених вчених і, звичайно, кожного окультиста переконатися, що без допомоги символіки – з її сімома підрозділами, про котрі наші сучасники майже нічого не знають, - ніяке старе Писання не може бути коли-небудь правильно зрозуміле.

Федір Погребенник

"ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА"

У недалекому минулому за виконання цієї пісні, за поширення її тексту можна було тяжко поплатитися і на батьківщині П. Чубинського, адже згаданий вірш був заборонений, не входив у жодні видання. І от у кінці 1989 р. над відновленою могилою П. Чубинського на Книшевому кладовищі в Борисполі згадана пісня, мов фенікс, воскресла із мертвих, знову зазвучала в рідному краю поета у виконанні народного хору під диригуванням Леопольда Ященка. Пісню підхопили ті, хто прийшов вшанувати пам'ять вірного сина свого народу.

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!